Минулого четверга Верховна Рада скандально проголосувала за відверто популістський закон про конвертацію валютних кредитів. Наступного дня в центрі Києва урочисто складав присягу новостворений столичний поліцейський підрозділ. Протилежні за емоційним наповненням події мали спільне — в обох випадках ідеться про потребу оновлення влади.
Капремонт іржавої владної машини був філософією Революції гідності. Зараз цього вимагає суспільство й гостро потребує держава.
Обрана після революції Верховна Рада є одним із кричущих прикладів того, як влада не оновилася. Навіть попри те, що більш ніж половина нинішніх депутатів отримали торік у жовтні мандат уперше. Популістський зміст "конвертаційного" закону, традиційні для українського парламентаризму махінації, маневри й порушення Конституції при його ухваленні — все це вкотре нагадало суспільству, що якісно іншим парламентом і не пахне. Лише один депутат проголосував проти. У тому числі не вистачило політичної мужності так званим "новим" обличчям у Раді — колишнім журналістам, комбатам, громадським активістам, на яких минулої осені покладали стільки сподівань.
Зараз такі ж надії на нову поліцейську службу. Так само нові обличчя, цікаві мундири, гарно розмальовані машини. Багатомісячна підготовка із залученням іноземних фахівців, новий закон про створення національної поліції. Минулої п'ятниці на Софійській площі були пафосні промови високих посадовців. Звучали багато правильних слів про потрібні країні зміни.
— Ваше завдання — не лише боротися із порушенням закону, але головне — вселяти в людей віру в неминучість і незворотність реформ, — заявив президент Порошенко.
Понад рік перебування при владі сам він та інші керівники держави методично руйнують віру людей у ці самі реформи. За дуже короткий час після обрання Порошенка главою держави стало зрозуміло, що справді жити по-новому президент та інші не збираються. Не були якимось одкровенням й останні події у Верховній Раді. "Стара" суть новообраного парламенту стала очевидною вже протягом кількох місяців після дострокових виборів у жовтні 2014-го. Нічого не змінилося, незважаючи на багато нових облич, війну й кричущу потребу ефективного державного управління, моральний обов'язок депутатів виконувати вимоги Майдану й шанувати таким чином загиблих.
Так само швидко ми зрозуміємо, чи є справді новою патрульна поліцейська служба. Побачимо, чи дозволить стара система постати непритаманній їй самій інституції. Це стане ясно не більше як за два-три місяці.
Керівники держави мусять усвідомлювати, що чергова невдача принесе їм та їхнім партіям величезні політичні збитки. Тривалі приготування до запровадження поліцейських патрулів, постійна їх реклама з боку керівників МВС і політиків — усе це сформувало в суспільстві великі сподівання. Раніше, до слова, такі ж надії сама влада створила щодо іноземців, яких запросили в уряд. Минулого тижня подав у відставку перший із них — міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі. Дива очікувано не сталося.
Провал і так уже запізнілої міліцейської реформи стане для людей навіть не розчаруванням, а ще одним поштовхом до дії — цю владу треба міняти. І висновок щодо успішності чи ні запровадження поліцейської патрульної служби буде зроблено якраз перед майбутніми місцевими виборами.
Автор: Анатолій Марциновський