Церемонія вручення однієї з найпрестижніших міжнародних нагород відбулася вчора в Стокгольмі та Осло.
Ключова подія в суспільному й інтелектуальному житті не лише Швеції та Норвегії, а й усього світу щорічно відбувається 10 грудня, у день смерті Альфреда Нобеля — відомого шведського хіміка, інженера й винахідника. Нобелівську премію присуджують за видатні наукові дослідження, революційні винаходи і великий внесок у культуру та розвиток суспільства. На міжнародному рівні її визнають як найпочеснішу цивільну відзнаку.
За своє життя Альфред Нобель, автор 355 винаходів (найвідоміший з-поміж них — динаміт), накопичив значні статки, які й заповів для заснування міжнародної премії. До речі, останній варіант свого знаменитого заповіту Нобель підписав майже за рік до своєї кончини — 27 листопада 1895 року.
Результатом цього стала організація Нобелівського фонду. Нині за присудження Нобелівських премій у всіх галузях науки і культури відповідають шведські організації. Виняток становить Нобелівська премія миру — кому присудити цю нагороду вирішує Норвезький Нобелівський комітет.
Є кілька цікавих пунктів, що регламентують вибір лауреатів. Так, Нобелівською премією можуть нагороджувати тільки окремих осіб, а не установи (за винятком знову-таки Премії миру — її присуджують як окремим особам, так і організаціям). В одній номінації Нобелівською премією можуть одночасно нагородити дві роботи. Цього правила, яке запровадили тільки в 1968 році, де-факто дотримувалися завжди. Грошову винагороду при цьому ділять спочатку порівну між роботами, а потім так само порівну — між їхніми авторами.
Нобелівську премію не можна присуджувати посмертно. Але якщо претендент був живий на момент оголошення про присудження йому премії (у жовтні) і помер до церемонії вручення (10 грудня нинішнього року), то премія за ним зберігається. Її можуть узагалі нікому не присуджувати, якщо члени відповідного комітету не вибрали гідних робіт серед представлених на конкурс. У такому разі призові кошти зберігаються до наступного року. Якщо ж і тоді премію не вручать, її передають у закритий резерв Нобелівського фонду. Лауреати ж, які отримали премії, мають виступити з так званою нобелівської меморіальною лекцією, яку потім Нобелівський фонд оприлюднює в особливому томі.
Отже, вчора в Стокгольмі король Швеції Карл XVI Густав вручив премії в галузі фізики, хімії, фізіології і медицини, літератури та економіки. В Осло в міській ратуші в присутності короля Норвегії і членів королівської сім’ї голова Норвезького Нобелівського комітету вручив премію миру.
Цього року Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини дали за вивчення механізмів орієнтації в просторі; лауреатами стали американо-британський нейрофізіолог Джон О’Кіф і його колеги з Норвегії Мей-Брітт Мозер і Едвард Мозер.
Премію з фізики отримали японці Ісаму Акасака, Хіросі Амано і Сюдзі Накамура — за винахід
блакитного світлодіода. Науковці-хіміки — німець Штефан Хелль та американці Вільям Мернер і Ерік Бетціг — стали нобелівськими лауреатами за розробку флуоресцентної мікроскопії. Лауреатом премії з літератури став француз Патрік Модіано, економіки — Жан Тіроль.
Лауреатами цьогорічної Нобелівської премії миру стали індійський активіст у сфері боротьби за права дітей Каїлаш Сатьярті та 17-річна пакистанська правозахисниця Малала Юсуфзай. Активісти отримали премію за внесок у боротьбу проти дискримінації дітей, а також за право всіх дітей на освіту. Попри те, що вибір Нобелівського комітету став несподіванкою і не виправдав прогнозів букмекерів, він «повністю відображає незалежність комітету», зазначив його голова Турбйорн Ягланд. Своє рішення Нобелівський комітет пояснив актуальністю проблеми «порушення основних прав дітей».
Ритуально вручення Нобелівської премії складається з трьох заходів: власне вручення, Нобелівської вечері в присутності королівської родини та близько 1300 гостей. Завершує церемонію нагородження Нобелівський концерт, який вважають однією з головних музичних подій Європи.
Упродовж усього Нобелівського тижня, що розпочався 6 грудня, лауреати проводять семінари та прес-конференції. Утім, більшість із них воліє якомога швидше відбути офіційні і публічні заходи, аби знову опинитися наодинці з наукою.