Наші предки вірили, що долю дає Бог та мати, від неї не втечеш і не сховаєшся. Хіба що прохатимеш її бути хоч часу від часу милостивою.
У дохристиянські часи 7 грудня дівчата готували вечерю на святій воді. Потім брали миску зі стравою, обгортали її рушником і йшли до воріт закликати Долю: “Доле, доле, де тя виглядати? Йди до нас вечеряти!”, – примовляли, залізаючи на ворота або тин. І прислухалися: якщо озвався десь півень – це означало, що доля обізвалася, коли ж ні – значить доля не хоче чути дівочого голосу. І тоді дівчина благала: “Доле, доле, не опусти, прийди до мене, навісти!”.
У народі 7 грудня вважалося жіночим святом. Дослідники дохристиянських вірувань вважають, що колись це було свято “Дівочої долі”, але згодом церква пов’язала його з великомученицею Катериною, мощі якої поховані 307 року і віднайдені у VІІІ сторіччі.
Напередодні свята дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи у такий спосіб кількох хлопців. Серед них мав бути і яблуневий листочок “для дівчини”. Лягаючи спати юнка читала молитву Долі, а вдосвіта прохала найменшого в родині хлопця витягти одного з листків. Зранку у день Катерини зносили продукти “в складчину” в одну з осель і готували борщ та кашу. На спільну трапезу мали право приходити всі парубки без запрошення, щоправда лише тоді, коли дівчата закінчували ворожити. Після обрядової вечері влаштовували “пісні вечорниці”, де всі брали участь у різноманітних іграх та забавах.
За церковним календарем 7 грудня вшановують великомученицю Катерину, великомученика Меркурія та преподобного Меркурія.
Іменинники 7 грудня: Катерини, Порфирії, Августи, Симони та Меркурії.
7 грудня відзначають:
День місцевого самоврядування
Міжнародний день цивільної авіації