Ми звикли відзначати День перемоги 9 травня, в той час як в Європі відзначають День пам’яті – 8 травня. Чому це так та чому дата 8 травня все ж є правильнішою?
А також – коли насправді закінчилася Друга світова війна? Розібратися Фактам ICTV допоміг кандидат історичних наук Олександр Алфьоров.
Хронологічні рамки
Важливо пам’ятати, що Друга світова війна тривала не з 22 червня 1941 до 9 травня 1945, а з 1 вересня 1939 року до вересня 1945-го. Ми маємо чітко усвідомити, що хронологічні рамки Другої світової були побудовані в ідеологічних вимірах Радянського Союзу.
Друга світова почалася для України 1 вересня 1939 року, коли Німецька держава напала на Польщу, до складу якого входили західні області сьогоднішньої України.
А 17 вересня 1939 року війська Радянського Союзу, згідно з домовленістю з Адольфом Гітлером, так само атакували Польщу, чим унеможливили її оборону. Так була розпочата Друга світова війна.
Завершення війни
Щодо того, коли війна завершилась, теж є низка спекуляцій. Насправді Друга світова закінчилася з капітуляцією Японії у вересні 1945 року. Це була остання воююча сторона, яка до того часу не припиняла воєнних дій.
8 травня 1945 року
Якщо ж ми беремо європейський театр дій, то, звісно, війна закінчилася 8 травня 1945 року, коли Німеччина офіційно оголосила про капітуляцію. Проте Німеччина, розуміючи абсолютну неможливість будь-яких подальших перемовин з Радянським Союзом, хотіла капітулювати саме перед союзниками, а не перед СРСР. Що і сталося 7 травня і призвело до величезного дипломатичного скандалу.
Радянський уряд наполіг на “перекапітуляції”, яка відбулася близько півночі 8 травня. А 9 травня виникло від того, що в Москві вже настало 9 число.
Хоча все має й інше пояснення. Німеччина боялася капітулювати перед Радянським Союзом, бо цим вона могла дати старт для неймовірної агресії останнього, і вона хотіла капітулювати на користь Заходу, Британії та Америки, що мали вцілілі уряди і з якими були цивілізаційні стосунки.
І ця, перша, капітуляція викликала величезну агресію з боку радянської окупаційної влади в Берліні. Тому саме з 7 числа капітуляцію перенесли на 8, а в СРСР вона була оголошена 9 травня.
Відповідно, Західна Європа 8 травня 1945 року вже святкувала перемогу, коли у радянських зведеннях з фронту від 8 травня ще йшлося про бойовий день, хоча Німеччина не воювала вже кілька днів, не враховуючи окремі вуличні бої.
День пам’яті
8 травня європейці відзначають не День перемоги. Вони відзначають День пам’яті тих, хто загинув на фронті Другої світової війни.
В цій війні взяла участь 61 країна.
У світі чудово розуміють, що німецькі вояки були просто вояками, які виконували свою роль.
Європа визнає, що ця війна була спровокована не націями, не народами, а урядами. Саме тому після Другої світової війни вся Європа працювала на розбудову Німеччини. Був так званий План Маршалла з реставрації Німеччини.
День перемоги
9 травня стало сакральною датою для Радянського Союзу. Адже ця дата – про перемогу, а історію пишуть переможці. Під час Другої світової війни переможцями так само було вчинено багато військових злочинів, однак вони не понесли за них відповідальності.
Тож люди, які підтримують комуністичну ідеологію, згадують про свою перемогу над іншими, тим самим приховуючи злочини, які вони скоїли.
Сьогодні Україна однозначно має приєднатися до днів пам’яті тих, хто загинув на фронті Другої світової війни, а саме – 8 травня.
– Загалом, коли ми вирішуємо, відзначати нам 8 чи 9 травня, питання треба ставити так: ми згадуємо жертв цієї війни і неприпустимість наступної війни, чи хочемо згадувати перемогу країни, яка нас поневолила, і через згадування цієї перемоги насправді ховати злочини, в яких був задіяний комуністичний режим? – переконаний Олександр Алфьоров.
– На сьогодні день святкування 9 травня перетворився у фарс від представників комуністичної ідеології та православних московських парафіян, які тепер під іконами Сталіна просто створюють шабаш.
Дата 9 травня насправді є нічим іншим, як одним з останніх ключів до воріт під назвою “русский мир”.
Відповідно, сьогодні нам треба зрозуміти, що день загибелі дідів і прадідів не повинен святкуватися. Замість цього потрібно шанувати пам’ять всіх тих, хто загинув. Тому що кожен вояк виконував обов’язок перед своєю державою.