При доставці теплоносія від його виробника до споживачавтрачається до 40-45% тепла. Причини – зношеність тепломереж і морально застарілі системи регулювання відпуску теплової енергії, відсутність засобів обліку.
Зокрема в затвердженій Кабміном стратегії зазначається, що більшість мереж і джерел тепла «не мають засобів інструментального контролю теплових втрат, тому точної інформації про втрати немає».
«Оціночно вони складають не менше 30%, а насправді можуть бути й більшими. Значні обсяги втрат тепла в теплових мережах пов’язані з їх незадовільним фізичним станом, сьогодні зношеність магістральних і розподільних мереж досягає 70% їх загальної протяжності», – зазначають автори стратегії.
Крім того, «…морально застарілі групові та центральні теплопункти мають недосконалі системи регулювання відпуску теплової енергії по температурі повітря. Це служить причиною додаткових втрат теплової енергії, які оцінюються в 10-15%». Тобто, сумарно тепловтрати від виробника теплоносія до споживача оцінюються на рівні 40-45%!
Відповідь на питання «хто за це платить?» також міститься в Енергостратегії. Згідно з документом, тариф обчислюється на стадії відпустки теплоносія в мережу і формується він «від витрат».
«Діюча практика обчислення тарифів на теплову енергію на стадії її відпустки в мережі призводить до відсутності фінансових стимулів до реконструкції тепломереж, що зумовлює низькі темпи їх відновлення. Що стосується інвестицій в основний обладнання ТЕЦ і котелень, то діючий порядок призначення тарифів на теплову енергію регулятором за принципом «від витрат» істотно знижує зацікавленість в реальному підвищенні ефективності системи центрального теплопостачання», йдеться в документі.
«Фактично нікого не цікавить, якої якості, а точніше температури, теплоносій отримують споживачі – все вже оплачено. І це при тому, що розробники Енергостратегії визнають: системи централізованого теплопостачання мають значні втрати виробленої теплової енергії на стадії транспортування і розподілу тепла, часто трапляються аварії тепломереж…» – пише Сергій Пінчук.
Втім, в майбутньому заплановані зміни, які повинні стимулювати операторів ринку інвестувати в зношені мережі або встановлювати засоби обліку, оскільки в уряді не задоволені принципами формування тарифу на послуги теплопостачання.
Один з таких заходів – налагодження всеосяжного автоматичного контролю та комерційного обліку теплових потоків на всіх стадіях виробництва, транспортування, розподілу та використання теплової енергії. Це створить необхідні економічні передумови для впровадження енергоефективних проектів у сфері реконструкції зношених сьогодні теплових мереж з підвищенням їх економічності і надійності.
Зазначимо, що фактичний відпуск теплової енергії всіма джерелами систем центрального теплопостачання в останні роки становить близько 140 млн Гкал на рік з тенденцією до подальшого зниження (станом на 2010 р. загальна кількість опалювальних котелень в системі теплопостачання країни становило 33312 одиниць; потенціал сумарного виробництва теплоенергії перевищував 750 млн Гкал на рік). Загальна протяжність теплових мереж у системі опалювальних котелень – 33,8 тис. км в двотрубному вимірі.
Основними споживачами теплової енергії в Україні є житлово-комунальні господарства (ЖКГ) і безпосередньо населення – близько 70%.
До систем централізованого теплопостачання підключені близько 11 млн квартир, переважно в містах і селищах міського типу. Близько 7 млн домогосподарств, більшою частиною низькоповерхова забудови, користуються системами індивідуального теплопостачання.