Чи є шанс у ріки-легенди відродитися, і що для цього потрібно робити?
Збулася мрія чиновників: столичної землі стає все більше, а річки все менше. Прогулянка по коліно у воді посередині Дніпра в Києві стала реальністю. Це може зробити будь-хто. Правда, в зв’язку з похолоданням краще відкласти це заняття до весни.
Куди подівся оспіваний класиками «широкий і могутній» Дніпро? Третій рік поспіль природоохоронні громадські організації стурбовані, тим, що відбувається з головною рікою країни проводять прес-конференцію … прямо посеред Дніпра по коліно у воді. Щоб запрошені на неї державні службовці з відомств, від яких залежить життя і здоров’я річки не на «картинці», а на власні очі побачили її стан.
Роки йдуть … Але до сих пір немає Державної Програми з розчищення столичної акваторії Дніпра. Тому Асоціація рибалок України, ГО «Стоп корупції», Водно-моторний Клуб «Видубицький», Асоціація човнярів Київщини, ГО «Видибай – захист водойм і берегів», Водно-моторний Клуб «Фенікс», Громадське об’єднання Фонд «Наша Либідь», ГО «Україна. Воля. Життя», скликали прес-конференцію «Пішки по Дніпру. Хто вбиває головну річку України?», на яку запросили представників Мінприроди, Агентства водного господарства України, Держекоінспекції, Агентства рибного господарства України, Інституту гідробіології НАН України, Інституту водних проблем і меліорації НААН України, експертів Національної екологічної Ради України. Громадськість б’є на сполох через жахливий стан головної водної артерії України.
Екологічний стан річки Дніпро опинився під серйозною загрозою. Вчені, чиновники і громадськість в центрі Києва на Дніпровській Набережній біля пам’ятника «Засновникам Києва», прямо навпроти утворених наносами «островів» розповіли про причини такого стану головної водної артерії України, а так само представили шляхи вирішення проблеми, і бачення цивілізованої господарської діяльності на Дніпрі.
Острів через 10 років
Найдавніша річка Європи катастрофічно міліє. У столичній акваторії з’явилося 56 мілин, які незабаром можуть стати островами. До слова, нові острови вже визирають з води між мостами Метро і Патона. Однією з причин обміління річки є втрата нею власної течії. Так само це відбилося і на якості річкової води. Дніпро перегородили греблями для отримання електроенергії. Найбільша річка Європи втратила власний перебіг і не в змозі змити все те, що потрапляє в неї разом з побутовими і виробничими стоками і сливами. Але ж по берегах Дніпра стоять мегаполіси, металургійні і хімічні гіганти …
Вода в каскаді Дніпровських водосховищ нагадує коктейль зі всієї таблиці Менделєєва – каже голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков – Береги хаотично забудовуються, знищуючи природні нерестовища, заплавні луки, протоки, острови … Дніпро позбавляють можливості само очистити свої води. Земснаряди в гонитві за миттєвою вигодою розривають на частини річку, змінюючи ландшафт дна і конфігурацію берегової лінії, змінюючи русло Дніпра. Екологічний стан річки Дніпро опинився під серйозною загрозою. Тільки в спогадах класиків Дніпро залишився «широким і могутнім …» Він вже не реве, а стогне. Дніпро, як річка вмирає! Дніпро – крім широкої водної гладі, яка надихала поета Тараса Шевченка і художника-передвижника Миколи Ге, а також інших художників, письменників і артистів, на твори, складається і з сотень річок що в нього вливаються. Вони як вени повинні своїми водами давати життя Дніпру. Не має сенсу лікувати головну аорту – Дніпро при цьому забувши про малі річки, що наповнюють його.
А ось з ними справді біда. Ні хто не займається ними. Вони міліють і зникають. У них скидають різні стоки і сливи. Поля підійшли впритул до водойм і після рясних дощів вся хімія з них змивається у водойми. По дренажних каналах вони потрапляють в малі річки, в яких пестициди і інша хімія випалюють все живе. І течуть ці отруєні води в Дніпро, де осідають на дні … Хотіли як краще, а вийшло як завжди … Основну шкоду Дніпру в столиці і області наносять земснаряди. В принципі вони повинні розчищати фарватер річки від піщаних наносів і поглиблювати замулені озера, даючи їм друге життя. Але все залежить від того, в чиїх руках вони знаходяться – каже Олександр Чистяков – Сьогодні їх використовує бізнес в своїх суто особистих цілях.
Начебто робиться добра справа, поглиблюється річка. Ось тільки «розчищення» відбувається тільки там, де є пісочний ресурс. А після таких піратських робіт залишаються понівечені природа і річки. Це явно не природоохоронні заходи з порятунку річки, а банальний злодійський видобуток піску на продаж. Головну річку України перетворюють в піщаний кар’єр. Споживацьке ставлення до річки призвело до того, що земснаряди працюють не на благо річки і суспільства, прибираючи наноси, а виходячи з корисливих цілей, видобуваючи пісок на продаж. В результаті між мостом Метро і мостом Патона на середині річки, стало настільки мілко, що вже з води визирає “новий” острів “. І він, на жаль, не самотній …
Зовсім недавно всі хто прибував до Києва залізницею, а так само мільйони людей які щодня проїжджають по Південному мосту, могли бачити, як працюють земснаряди. Було це ні десь на околиці, а в центрі столиці, з видом на Києво-Печерську Лавру. Земснаряди, земснаряди, а Дніпро маленький такий! .. Ще одних «пісочних браконьєрів», які вирішили, що Дніпро їх власність і можна з ним робити, що хочеш, зупинено! Протягом довгих двох років точилася вперта боротьба по зупинці найбільш великих “намивателей” піску в Київській акваторії.
Нарешті земснаряди заарештовані. Порушено кримінальну справу проти ПАТ “Мостобуд”, яке незаконно (за фіктивними документами) видобувало пісок – каже керівник громадської організації «Стоп корупції» Богдан Хмельницький – І це було не ховаючись, на очах мільйонів киян і гостей столиці які щодня проїжджають по Південному мосту. Відбувалось колосальне злодійство крадіжки піску з річки Дніпро. Обсяги видобутого піску вражають, тільки на складі компанії заарештовано понад ДВОХ МІЛЬЙОНІВ тонн піску.
Розмах видобутку дозволяв оплачувати природоохоронні та правоохоронні структури, щоб ті “закривали очі” на це цинічне свавілля. Але завдяки послідовній, часом титанічній праці громадськості ця схема зруйнована. У цьому найактивнішу участь взяли: ГО “Стоп Корупція”, ГО “Демократичний Контроль”, ГО “Стоп нелегал”, ГО “Народне правосуддя”, ВГО “Асоціація рибалок України” та багато інших громадські об’єднання. Земснаряди, що незаконно видобували пісок біля Південного моста в столиці зупинено!
Але хоч і зупинений незаконний гідронамив та заарештовані земснаряди, але слідство не поспішає ставити остаточну крапку в цієї гучної справі … Чиновники блокують об’єктивне розслідування цинічного злочину перед найбільшою річкою Європи. Вони всіма силами намагаються затягнути процес, то їм цього не вистачає, то того. На цей раз слідство спробували зупинити, аргументуючи, що необхідно провести експертизу, а це нібито, довгий процес, який може затягнутися на місяці. Все робиться для того, щоб не було накладено арешт на пескосклад – дати можливість “бізнесу” вивести і розпродати пісок зі складу, щоб у нього були достатні фінанси для судових та інших витрат – з гіркотою говорить Роман Бочкала ГО «Стоп корупції».
Громадські організації в черговий раз продемонстрували, що питання можна і потрібно вирішувати швидко. Вони залучили до цього процесу Науково-дослідний інститут судових експертиз, вивізши його на місце злочину. Для об’єктивності та прозорості процесу були запрошені представники ЗМІ. Все виявилося набагато простіше, ніж стверджували чиновники і хоч, і зі скрипом, але шестерінки розслідування закрутилися знову. Мала, але все ж перемога громадськості! Дуже хочеться вірити, що на цей раз дійсно справу доведуть до кінця і суд винесе справедливий вирок «пісочним ділкам»!
Скільки коштує пограбувати річку
За неофіційними даними, сьогодні земснаряд можна орендувати за 40-50 грн. з кубометра піску. Ще зовсім недавно близько півтора десятків земснарядів працювало в столичній дніпровської акваторії і на внутрішніх озерах Києва. Ще тридцять в Київській обл., а якщо додати до цього понад 20 незаконних піщаних кар’єрів, то загальна картина виглядає гнітюче. За рік розкрадається пісок на сотні мільйонів гривень. Поміряли і жахнулися …
Каскад Дніпровських водосховищ – це найбільші внутрішні водойми України. Свого часу – близько півстоліття тому – їх створили, прагнучі досягти значних результатів в кількох сферах: виробництві електроенергії, поліпшення умов судноплавства, зарегулюванні стоку, рибне господарство та ін.
– Як не дивно, за всю історію існування дніпровських водосховищ, а найстаршому з них в 2017году виповнилося 85 років, їх розміри ніколи не уточнювалися – розповідає Віктор Вишневський, доктор географічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту водних проблем і меліорації НААН України – З року в рік у всіх відповідних публікаціях і навіть Правилах експлуатації дніпровських водосховищ поміщають однакові відомості. Так, уже півстоліття площа Київського водосховища подають величиною 922 км2. Насправді замулювання водосховища і його заростання зумовили те, що частина акваторії втрачена.
Супутникові знімки дають підставу вважати, що в даний час розміри Київського водосховища суттєво зменшилися. Їх детальний аналіз дозволив встановити, що фактична площа дніпровських водосховищ зараз стала набагато менше, ніж вважається. Зараз в умовах нормального підпірного рівня вона така: Київське – 823,7 км2, Канівське – 513,7, Кременчуцьке – 2090,1, Дніпродзержинське – 526,1, Дніпровське – 300,0, Каховське – 2131,2 км2. Коли ж розвиток вищої водної рослинності досягає свого максимуму, ця площа істотно зменшується. Особливо це стосується Київського і Канівського водосховищ, які є верхніми в каскаді.
Віктор Вишневський з болем констатує:
- Проблеми Дніпра стають все більш помітними і не бачити їх неможливо. Цих проблем чимало і їх загалом можна поділити на дві групи.
До першої групи належать ті, що зумовлені природними чинниками. Зокрема уже третій рік поспіль на Дніпрі спостерігається аномальне маловоддя. За даними спостережень, які виконуються з кінця XIX ст., таке поєднання маловодних років жодного разу не спостерігалося. Водночас ці роки були теплішими за норму. Тому й не дивно, що масовим явищем стало “цвітіння” води. За умов слабкої течії посилилося і заростання.
Друга група чинників зумовлена діяльністю людини. Цю групу можна у свою чергу поділити на дві: проблеми успадковані та сучасні. Більшість успадкованих проблем зумовлена створенням каскаду водосховищ. Значною мірою це було пов’язано з перебуванням України у складі найбільшої країни світу СРСР. Тож затоплення кількох сотень квадратних кілометрів всерйоз не розглядалося. Ігнорувалися інтереси й тисяч тих, хто мусив залишити домівку. Спорудження великих водосховищ спричинило низку негативних явищ і процесів: абразію берегів, заростання мілководь, “цвітіння” води.
Проблемами, що пов’язані із сучасною людською діяльністю, належать забруднення води, засмічення берегів, варварське використання рибних ресурсів, видобуток річкового алювію, забудова прибережних смуг. Загалом піску на Дніпрі багато і це справді дуже цінний ресурс. Жоден будинок без піску, який складовою бетону, не зведеш. Цей пісок можна видобувати там, де він накопичується і заважає судноплавству, а можна там, де вигідніше. Нині, коли на багатьох човнах стоять ехолоти, легко переконатися, що русло Дніпра являє собою або мілини, або глибоченні ями. На жаль, ці ями часто розташовані поряд з гідротехнічними спорудами і являють для них загрозу. Кілька десятиліть тому безконтрольний видобуток піску в межах міста призвів до аварії Паркового мосту. На певний час видобуток заборонили. Тепер він зі ще більшим розмахом відбувається біля Південного мосту – об’єкта стратегічного значення.
Як видно, проблем у Дніпра багато, а помітних дій державної влади з їх розв’язання не видно. Найважливішу роль тут має відігравати Міністерство екології та природних ресурсів. Але друга складова в назві згаданого відомства є головною і на порядок більш значимою, ніж перша. Розпоряджатися ресурсами, видаючи дозволи, незрівнянно простіше, а головне вигідніше, ніж ловити правопорушників і притягати їх до відповідальності. Коли ж згадуєш судову систему, то взагалі руки у більшості опускаються. Тим менш боротися за поліпшення стану природи потрібно та життєве необхідно.
Водна директива
Крок за кроком виповнюється мрія міських чиновників: столичної землі стає все більше, а річки все менше. З літака на Дніпро боляче дивитися: річка роздроблена і поділена мілинами на окремі фрагменти. Восени вода природним шляхом прибуває в усі річки України, проте з Дніпром цього не сталося. Зараз він повністю розділений на окремі рукава. Прибуттю води заважає кілька причин.
– Головна причина такої ситуації – це не клімат, а зневоднення річки через хижацьке водокористування. Підприємства безконтрольно забирають з нього воду, а замість скидають неочищені стоки. Держава замість того, щоб боротися з забрудненням річки збирає статистичну інформацію з цього питання – каже голова Національної екологічної Ради України Тетяна Тимочко.
В Дніпро в 2017 році було скинуто близько 3 млрд кубометрів стоків, з яких майже половина неочищених або недостатньо очищених вод. Є й інша причина руйнування Дніпра – хімічне забруднення. З одного боку, це речовини, які скидають підприємства, з іншого боку – побутовий сектор, адже більшість людей користується в господарстві миючими засобами що містять фосфати, які не тільки шкодять здоров’ю, але і служать добривом для водоростей, які в результаті посилено розмножуються і швидко відмирають, провокуючи падіння рівня кисню у водному середовищі. Це призводить до загибелі риби та до загнивання води.
Однак є ще одна обставина, яка повинна бути під жорстким контролем, – це масова забудова прибережної смуги, яка призводить до зарегульованості стоку і зупиняє перебіг, від чого річка міліє. До зміни гідрологічного режиму течії Дніпра сприяє і хаотична робота земснарядів у всьому басейні річки – продовжує Тетяна Тимочко. Істотно допомогти у вирішенні проблеми обміління річки може зміна українського водного законодавства. Якщо ми зараз не зробимо рішучих кроків і не імплементуємо рамкову Водну директиву, яку нам ще два роки тому треба було імплементувати згідно з Угодою про Асоціацію, ми не зможемо врятувати українські річки.
Так ти чий будеш Дніпро?
Проблема річки Дніпро з точки зору екології – це проблема не міського, не загальнодержавного, а міжнародного значення, і тому ми не можемо не враховувати Водну рамкову директиву 2000/60/ЄС Європейського парламенту (ВРД ЄС), базовим принципом якої є визнання району річкового басейну основною гідрографічною одиницею управління водними ресурсами, яка не може обмежуватись адміністративними чи державними кордонами.
- Саме ВРД ЄС наполягає на системності і плануванні водної політики, а також користування принципом – «забруднювач платить» – каже Заступник Генерального директора КП «Плесо» Борисова Олександра За таким принципом Аеропорт «Жуляни», який в наступному році буде підтверджувати статус міжнародного, повинен був відшкодувати державі мільйонні збитки за те, що очисні споруди не функціонують на його території в повному обсязі, і величезний обсяг нафтопродуктів потрапляє у річку Нивку, а потім через річку Ірпінь – до річки Дніпро. Наказ Мінприроди № 389 від 20 липня 2009 року «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», майже не працює на практиці.
- Колектори з приймання дощової каналізації практично всі побудовані без очисних споруд, а більшість існуючих очисних споруд має непрацюючу, застарілу систему – продовжує Борисова – Всі малі річки міста чи безпосередньо, чи через річки другого порядку, чи через колектори – у різний спосіб – несуть свої води до Дніпра. Жахливо уявляти те, що існує багато несанкціонованих врізок, створених суб’єктами господарювання, коли в дощову каналізацію вливається так звана чорна (тобто фекальна) каналізація.
Рішенням Київської міської ради № 67/4539 від 24.01.2008 були оголошені правила приймання поверхневого стоку, а Розпорядженням КМДА № 39 від 19.01.2009 – затверджені правила приймання поверхневого стоку в київську міську дощову каналізацію, де, до речі, КП «Плесо» визначено відповідальним за впровадження цих Правил. Але це розпорядження так і залишилось лозунгом за відсутністю відповідної бази для його реалізації, фінансування, і, за великим рахунком, єдиної політичної волі. На сьогодні, на жаль, Національна програма оздоровлення басейну Дріпра існує тільки на папері. Без системного планування, без створення чітко визначеної водної політики, без посилення контролю і підвищення планки штрафних санкцій за екологічні правопорушення, а саме за скиди забруднювальних речовин у поверхневі води, без будівництва і модернізації очисних споруд, ми не врятуємо унікальну долину Дніпра і не налагодимо здорове життя і гідний відпочинок у столиці.
Пішки по Дніпру
А поки йдуть дебати з чиновниками Дніпро гине. У нього немає часу чекати… Незаперечним доказом цього служать кілька острівців, які знаходиться прямо в центрі столиці. У двохстах метрах від берега за спиною скульптури «Засновники Києва» в річці глибина півметра. Ця мілину заросла ліліями і водоростями. Уже сьогодні на «нову землю» можна припливти на човні з шезлонгом і позасмагати.
Досить незвичайне відчуття, коли стоїш посеред Дніпра по коліно у воді. Якщо так піде і далі, то по Дніпру можна буде ходити пішки, а не плавати на човнах. За кілька років сюди нанесе ще більше піску, тут почнуть рости кущі, а з часом і дерева. Ось так і з’являються нові острови.
– Мілководдя тут вже в цьому місці не перший рік. Від правого берега практично до фарватеру тягнуться дамби, що повинні направляти потоки води, щоб ті не розмивали берег. Вони споруджені ще в 1974 році. Раніше між цими чотирма дамбами було досить глибоко, але зараз ситуація змінилася. У цьому місці течія гальмується, і опади осідають на дно. Тому ця акваторія потребує постійного контролю і розчищення. З кожним роком це місце міліє