Ще раз про стипендії та «вищу освіту» - нема у нас майже ніякої вищої освіти, є ідіотський цирк де всі сторони дурять інших.
Вчора на цікавому заході в Центрі Бендукідзе спитала міністра економіки, навіщо вони затіяли кіно з стипендіями - толку з того мало, крику багато (хоча загальну схему я підтримую). Міністр сказав що це лише початок, щось вони ще збираються реформувати. Наскільки я зрозуміла, був тиск прибрати реформу стипендій (мабуть від МОН????) - але нікуди вони не подінуться.
Хоча не було аналізу ризиків - ми знаємо українських ректорів, стипендії у них матимуть в основному покірні та лояльні комсомольці. Хоча тут теж є плюс - неготові бути лояльними комсомольцями пошукають пристойніші місця, щоб вчитися.
Помилка Мінфіну - на мою думку, не варто було взагалі влаштовувати всю цю дурну колотнечу без серйозних реформ вищої освіти. Існуючі стипендії - марнотратство для більшості отримувачів – дармоїдів, які типу вчаться, не маючи належної бази для навчання настільки, що без спеціальних заходів вони не здатні то надолужити - ну не можна вчитись навіть на філолога-історика з 100 балами з математики. Відсотки та графіки чи площу прямокутника треба знати. Плюс елементи статистики. Не кажучи вже про якихось інженерів.
1-2 роки платного коригувального курсу (пільги для пільговиків та випускників сумних сільських шкіл), для тих хто здає ЗНО на менше ніж 60-70% (з математики 70%, ЗНО з математики для всіх - воно дуже просте), математику та інформатику теж повторюють для всіх спеціальностей).
Сильно різні системи освіти для різних галузей і професій. У тому числі залежно від рівня складності та практичності.
Значне зменшення держзамовлення і скасування держзамовлення для всіх небюджетних модних професій (туризм-дизайн-маркетинг-журналістика, менеджмент, культурологія, політологія та подібне; програми робота + навчання). Спеціальні умови навчання для критичних (окремі інженерні, лікарі, МНС) та наукових спеціальностей (не тільки природничих - на крутого історика чи філолога вчитись теж важко) - дуже високі вимоги, але стипендія.
Виключно програми робота + навчання (стипендія може бути виключно на 1 курсі, далі дітки вперед працювати) для практичних спеціальностей (ІТ, бухгалтерія, практична економіка (наукова - то окремо, з високими вимогами з математики), деякі інженерні спеціальності, всякі діловодства з держуправліннями та бібліотекарями). Бібліотекарів - перевести в політехнічні заклади, це ІТ + література, кульки позакривати як державні заклади. Для державних гуртків досить факультетів в пед.
Мистецькі заклади - припинити обмежувати набір (тобто обмеження лише приміщеннями - але їм можна віддати звільнені), це ефективна і конструктивна амортизація безробіття (теж 1 курс може бути стипендія, далі робота + навчання, грантові програми для талановитих). Вступники самі розуміють що працевлаштування обмежене - але хочуть - хай вчаться. Зараз маємо маразм - місць в мистецьких вишах в кілька разів менше ніж талановитих та бажаючих. Отут точно маразмом є випихувати дітей за кордон. Можливі програми мистецького навчання без повноцінної вищої освіти - для тих талановитих дітей, у яких проблеми з ЗНО навіть на елементарному рівні. Чому вони не можуть вчитись мистецтву разом з іншими? Програма і диплом іншого типу і все.
Викладачі - теж тести всіх з професорами включно. Типу SAT - елементарна математика + функціональна грамотність. Відсотків 30 піде, ніколаєнки всякі та інші члени спецрад з педагогіки ніяких тестів не здадуть, бачили ми той рівень інтелекту (+ звільнити всіх плагіаторів та посіпак плагіаторів хоча б з тупим очевидним плагіатом, там великий відсоток - без права роботи в університетах).
Це єдиний шанс перетворення нинішнього ідіотського цирку на вищу освіту. Зараз дітей дурять і вчать брехати і халтурити. Викладачів піде з системи менше, ніж дітей - але тоді можна зменшити навантаження, наука-стартапи-інновації... Можливості викладання для практиків без ступенів з належними зарплатами. Є професії, де докторська та звання професора - то підозріло для викладача, і гарантія що він нічому навчити не зможе, бо займався чорт зна чим замість професії.
Амортизація безробіття - безумовно важлива, але окрема задача від вищої освіти. Якщо брехати щодо цілей і вирішувати одне завдання засобами іншого - виходить той маразм, який маємо. Що робити з амортизацією безробіття:
1) дворічні коледжі для повторення шкільної програми хоча б до 9 класу, мета - функціональна грамотність + математичний мінімум впевнено, елементи ІТ, іноземна мова, історія+культура, і прості офісні та технічні спеціальності, педагогіка, основи бухгалтерії та економіки.
2) Для тих, хто закінчив коледж, не зміг вступити в університет, щоб нормально вчитись, і не влаштувався на роботу - програми майже громадських робіт з оплатою - асистенти вчителів в школах, оцифровування бібліотек та архівів і так далі. Потрібної суспільству роботи за ті ж гроші, які зараз держава витрачає на муляж вищої освіти для 1 студента - повно.
Ну й черговий привіт Мінфіну - найкраща амортизація безробіття - це малий бізнес.
Розмови про опорні/профільні школи колись потім в 2035 році - це добре, але у нас зараз виходять з атестатами маси дітей з початковою освітою, які ні вчитись, ні ефективно працювати не можуть - і є завдання амортизації безробіття, які разом гарно поєднуються в коригувальних по суті коледжах. Які потім поступово переформатуються у профільні старші школи. Кошти? Але ж такі коледжі будуть дешевшими, ніж імітація «університетів».
Вимога таких же коледжів - в тому числі для іноземних студентів, які на вході не мають середньої освіти (таких багато, в тому числі з колишніх радянських республік).
Надосновною метою реформування освіти має бути усунення з системи маразму і брехні. Зараз маємо тотальну дорогу імітацію і навчання студентів та викладачів корупційним практикам.
Реальна реформа - це більше ніж просто система вищої освіти, сам МОН не впорається. Треба міняти ідіотизм КРУ, яке вважає, що вигнати неука - то нецільове використання бюджетних коштів.
Можливості повторення курсу, скасування системи академічних груп, індивідуальна освітня траєкторія. Як в Європі - а не дурний конвейєр.
Значно збільшити гнучкість та варіативність системи навчання (навчання протягом життя). Прийом на бакалаврат на дуже широкі спеціальності. Що прибере проблему малих груп.
Переведення всього непрофільного в факультативи без заліків - з можливістю отримання окремих сертифікатів за бажанням (фізкультура, іноземна мова). Можливість вільно брати академічні відпустки без брехні з довідками. Можливо, нарешті впровадити реальну болонську систему для окремих спеціальностей (набрав кредити - отримуй диплом, хай хоч за 10 років). Нинішня система стипендій є в тому числі гальмом для таких індивідуальних освітніх траєкторій - і породжує відповідні маразм і брехню.
Розібратись з подвійними дипломами. Прибрати цирк з «подвійними дипломами» для зовсім неуків без навіть початкової освіти, які не здатні здати навіть те нещасне простеньке ЗНО. У коригувальний коледж, який можна назвати гарно і красиво.
Але дати можливість без брехні та цирку (і без стипендій) отримати українські дипломи тим, хто реально вчиться за кордоном. Дистанційна освіта, набрати кредити...
Сертифікація та незалежні екзамени для критичних професій. Можливості створення приватних «вищих професійних шкіл» для практичних професій, з дуже-дуже ліберальними правилами ліцензування (майже без впливу на програми навчання).
До речі, а де система сертифікаційних екзаменів з української мови? Поговорили-поговорили...
Туди ж - екзамен на громадянство...
Під це переформатування - чудова можливість поступово позбутись ректорів-феодалів (за плагіат там половина має отримати заборону на роботу в університетах та на держслужбі, ще значна частина не здасть тесту типу SAT на функціональну грамотність) та змінити систему управління в університетах.
Всі ці заходи можна впроваджувати поступово, якщо мати мету - прибрати брехню і маразм, і реально готувати кадри та розвивати студентів. Альтернатива є - все буде продовжувати гнити, закликаємо студентів їхати вчитись за кордон - може хоч 10% повернеться і буде створювати нові університети тоді, коли з українським дипломом (який свідчитиме про досвід халтури, імітації та байдикування) просто не братимуть навіть на просту офісну роботу.
Автор: Ірина Єгорченко, експерт Реанімаційного пакету реформ.