Представники черкаського Центру допомоги армії допомогли родинам воїнів, які в складі автобату перебувають в зоні АТО, провести ремонт. Про це повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
Тетяна Натальченко та Олена Хільченко звернулися до Центру допомоги армії з проханням допомогти провести ремонт у житлі. Обидві дружини військових вже протягом тривалого часу проживають в гуртожитку на території військової частини у Черкасах.
– Ми з чоловіком і двома дітьми проживаємо в одній кімнаті розміром 20 квадратних метрів, – розповідає Тетяна Натальченко. – Він служить техніком в автомобільній роті. Як учаснику АТО йому обіцяють видати квартиру, але це буде ще не скоро, а жити ж десь треба вже зараз.
Тетяна Олександрівна працює в нейрохірургічному відділенні Черкаської обласної лікарні. Нині перебуває в декретній відпустці з меншим сином Сашком, якому скоро виповниться півтора року. Поряд з нею живе її колега з того ж медичного закладу Олена Хільченко, яка перебуває на 8-му місяці вагітності. Зрозуміло, що робити ремонт молодим жінкам, чоловіки яких нині боронять Україну від ворога, самим не під силу. Саме тому вони і звернулися з проханням про допомогу до волонтерів, які допомагали їхнім чоловікам придбати необхідне спорядження.
– Відвідавши цих жінок, ми побачили досить сумну картину. Дружини бійців, які зараз перебувають на передовій, проживають у старому глиняному гуртожитку. Жінки своїми силами робили, що могли: затуляли дірки в стінах, шпаклювали вікна. Коли ж у них остаточно закінчилися і сили, і фінанси, то звернулися до нас. Спасибі, нашим волонтерам, що відразу погодилися допомогти, – говорить координатор Центру допомоги армії Оксана Циганок. – Хоча основне наше завдання допомагати бійцям, але не можна забувати і за тих, хто для них найдорожчі в цьому світі. На мою думку, потрібно не лише доставляти необхідні речі бійцям і зустрічати їх тут з квітами, а й підтримувати їхні сім’ї. Тому що їм там набагато легше і ефективніше воювати, якщо вони знають, що тут з їхніми сім’ями все гаразд і про них є кому потурбуватися.
– А ще, мені б хотілося звернутися із відкритим запитанням до командира військової частини, на території якої живуть дружини і мами бійців АТО, – зазначає волонтерка. – Для того, щоб допомогти цим жінкам, нам знадобилося півтисячі гривень і двоє хлопців. Невже у військовій частині не знайшлося кількох чоловіків, які могли б поштукатурити стіни чи пофарбувати долівку? Також дуже хотілося б попросити і інших людей, що наділені владою, як в погонах, так і цивільних, не забувати про дружин і дітей бійців АТО і допомагати їм якщо не фінансово, то хоча б, так би мовити, чоловічими руками.