Вчора поховали Назара Крупку – людину з Великим Серцем, енциклопедичними знаннями та неймовірною комунікабельністю. Всі, хто з’їхався до Коробівки, проводжали Героя на колінах, а поховання відвідали високі державні чини, серед яких була і нардеп Ірина Геращенко. Ми ще раз пересвідчилися, що втрачаємо найкращих людей, і нам залишається лише ставати на їх місце, ставати ще кращими і радувати їх там на небі своїми вчинками.
Вчора було багато сліз, плакали чоловіки, плакав і я. Не хочеться сьогодні писати щось занадто сентиментальне. Важливо розуміти, за що загинув Назар, за що загинули інші більше десяти Золотонісців, а ще кілька сотень – продовжують стояти стіною там на передовій, не пускаючи російську мерзенну погань розповзтися всією Україною. Всі знають, що росія на Донбасі переслідувала певні стратегічні цілі. Перша з них стосується створення Новоросії з кількох областей України. Свого часу путін говорив Бушу, що Україна може вийти з-під зони впливу Росії тільки через втрату Криму та Північного Сходу. Хотіли вони федералізації України з наділенням правом вето на зовнішньо-політичний-військовий вектор країни кожній області та вимагали гарантії позаблокового статусу або невступу в НАТО України.
Як ми знаємо і бачимо з риторики росії і того, що ці речі більше нею не згадуються, – жодної цілі рашею не досягнуто. Тобто Україна і Захід змогли власноруч своїм опором зменшити в сотні разів масштаб російських цілей, звівши їх до технічних і до збереження обличчя через пропопагандистські брехливі федеральні канали.
Натомість, ми використали цей час практично, які технічно вилилися в Мінські угоди і дозволили нам стати сильнішими. Починаючи з осені минулого року до Золотоніського Комітету сприяння обороні України все менше почалися звертатися з передової. Та й в цілому діяльність невгамовних волонтерів поступово зменшується, адже податок на армію поступово приносить кошти для потреб фронту. Разом із тим за допомогою НАТО створено фактично нову українську Армію, яку вже так просто в Іловайський котел не скрутиш, яку вже сепарюги поважають, а значить бояться. І через це змушені діяти підступно, хаотично обстрілюючи позиції наших хлопців. Саме через це й загинув Назар…
Американці ввели п’ять пакетів санкцій, а європейці ще три і вони в сукупності почали приносити відчутні результати. Росія стала набагато слабкішою економічно, і тут правильно висловилася екс-радниця Білого дому Кондоліза Райз: треба чекати економічного краху расеї. А це, в свою чергу, ослабить її військово, що дозволить Україні вийти з російської зони впливу. А це нам, до речі, вже дається досить відчутно, адже рубль рухнув вже в кілька разів, а ми ще поки тримаємо гривню на плаву.
Ось за ці прості, але необхідні для нашого майбуття речі воював Назар та його побратими, воюють наші Герої і зараз, а ми їм допомагаємо чим можемо. Він поклав своє життя заради майбутнього, заради незалежності і свободи. Але нам потрібен ще якийсь час і на повернення Криму, і на все інше. І як би їх пропагандистська машина, різні ідіоти, різні ЗМІ не переконували нас у тому, що наша перемога – це наша поразка – всі факти говорять про те, що все навпаки. Наша країна в усі часи зазнавала агресії, так є і цього разу. Це був не наш вибір, але ми продовжуємо жити, робимо надможливе і це враховує Європа. Честь, хвала і слава нашим Героям! Спочивай з миром, Назар Крупка!
Вячеслав Назаренко,
Голова золотоніського Координаційного комітету сприяння обороні України