З істориком і публіцистом 43-річним Андрієм Плахоніним зустрічаємося на Контрактовій площі в Києві. У кафе "Каффа" на вул. Сковороди сідаємо за столик на літньому майданчику. Андрій замовляє чорний чай без домішок.
Ви розповідали, що на початку 2000-х російські політтехнологи, геополітики й футурологи спрогнозували, що в 2016–2018 роках може бути світова війна. Чи імовірно, що вона почнеться?
— На світ чекають великі економічні зміни, пов'язані з енергоносіями. Найближчі 20–30 років він відмовлятиметься від вуглеводнів. Відповідно — змінюватиметься структура економіки. Країни, які вчора будували її на експорті нафти й газу, шукатимуть інші можливості вписатися у світовий порядок. Бачитимемо кризи, як зараз в Ірані та Венесуелі, де економіка вже розвалилася. Такі країни як Росія та Саудівська Аравія з різним успіхом намагаються знайти інший вихід.
Можливо, буде гібридна світова війна, коли виникатимуть такі кризові центри, як зараз на Близькому Сході. Завтра можуть бути Китай, В'єтнам, Філіппіни чи Індонезія. Хоча поки що глобального протистояння не видно. Але його не бачили й напередодні Першої світової війни. Росія, коли прогнозувала Третю світову, не хотіла бути її ініціатором. Взяла відому модель: вони розв'яжуть, а ми в найвигідніший момент, коли всі будуть виснажені, ударимо в тил і отримаємо все. Але ні тепер, ні через 10 років Росія не зможе протистояти навіть Євросоюзу без США ні тепер, ні через 10 років.
На Заході є побоювання стосовно психічної врівноваженості Путіна, тому його намагаються не заганяти в глухий кут. Якщо Росія розвалиться, постраждає насамперед Україна. Бо там величезна кількість зброї і десятки мільйонів зомбованих пропагандою людей. Мільйони біженців хлинуть на Схід.
Захід міг би приділяти більше уваги подіям в Україні?
— Так, але загроза "Ісламської держави" (організація, що об'єднує багато іракських та сирійських повстанських груп. — "ГПУ") для світу в рази більша, ніж війна в Україні. Тому що спокійніше буде на Близькому Сході, то більше уваги приділятимуть Україні.
З другого боку: це звучить цинічно, але ми маємо зиск від окупації Криму і частини Донбасу. Звільнилися від електорального баласту. Крім того, Україна навряд чи отримала б таку фінансову підтримку без агресії Росії. А загроза нового Майдану і зовнішня небезпека змушують владу хоч і повільно, але проводити реформи.
Як зміниться світ протягом наступних 20 років?
— Суттєвого переформатування міжнародних організацій і договорів не буде. Перебудувати, наприклад, ООН складно. Росія досі має право вето. Залишаться "Велика сімка", БРІКС (група з п'яти країн — Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південно-Африканська республіка. — "ГПУ"). Щоправда, скоро Росію викинуть і з БРІКСУ, бо не відповідатиме фінансовим вимогам. З'являться нові економічні монстри. Зокрема, Туреччина ввійде в десятку найрозвиненіших країн. Суттєво зміцніє Польща. Посиляться НАТО, Євросоюз. Зменшиться попит на газ і нафту. Росія менше зароблятиме — відповідно впаде її вплив на світовій арені.
Зараз Путін зупиниться чи піде далі?
— Захід виклав на стіл свої основні козирі. Чому через рік війни Україна раптом оголосила блокаду Придністров'я? Бо Путін вже не має можливостей, які були в нього ще півроку тому. А ми за цей рік зміцніли. Великих наступів не буде. Матимемо локальні атаки.
Скільки часу є в Путіна, щоб дотиснути ситуацію на свою користь? Час грає проти нього?
— Росія переозброюється, але грошей стає все менше. У плані електроніки без Заходу нічого не може зробити. Утримувати три мільйони людей на Донбасі — дуже важко, а самі вони не витримають довго. Бандитсько-терористична економіка на це не здатна. Виріжуть весь брухт, розпиляють станки і продадуть, розкрадуть машини. Що потім? Що далі, то більшою проблемою Донбас стає не для України, а для Росії.
Мінські домовленості існують для того, щоб мати можливість продовжувати санкції проти Кремля. Зрозуміло, поставлених умов Росія не виконає ніколи. Підпис під угодами — це зашморг на шиї Путіна. Росія взяла на себе зобов'язання і визнала відповідальність за терористів. Затягування конфлікту — єдиний розумний вихід із ситуації.
Якою має бути наша лінія поведінки?
— Україні важливо скористатися тим, що конфлікт на Донбасі заморожується. За цей час слід провести реформи. Бо країна ще якісно не змінилася. Повернувши зараз Донбас і Крим — законсервуємо стару модель на роки. Ми звільнилися від найхворіших частин організму. У випадку вдалих реформ через п'ять-десять років зможемо шляхом переговорів, а не війни інтегрувати ці території.
Яка наша головна проблема?
— Відсутність бачення того, що хочемо збудувати. Кажуть, що йдемо в Євросоюз. Але ж він різний. Є цвітуча Німеччина, а є країни Південної Європи — вічної сієсти, зокрема, Греція, з величезними боргами й на межі дефолту. Ми так і не сформулювали, що можемо дати світу, як зароблятимемо на глобальних ринках.
Зараз починається криза, подібна до початку 1990-х. Навіть за умови успішних реформ, населення побачить їх результати щонайменше років через три.
18 958 історичних фільмів зібрав Андрій Плахонін за 8 років. Половина стрічок — документальні. Це найбільша колекція у Східній Європі, каже Плахонін.
Пише сценарії для мультфільмів
Андрій Плахонін народився й живе в Києві. Батько був художником, рано помер. Мати займалася фотографією.
Вчився на кафедрі історії Росії у столичному університеті ім. Тараса Шевченка. В Національній академії наук вісім років редагував "Енциклопедію історії України".
2004-го в Інституті історії України НАН захистив кандидатську дисертацію про південноруські династії. — Ігоревичів та Ростиславичів. Це князівські роди, що виокремилися з династії Рюриковичів в XI ст.
З 2007 року займається публіцистикою. Пише сценарії для американських мультфільмів та документальних фільмів.
Неодружений, дітей не має.
Автор: Сергій ДЕМЧУК, Оксана ХУДОЯР