Новини наростають як снігова куля. А перелякане мовчання російських начальників, перш за все балакучих представників Міноборони, які так люблять виступати зі спростуваннями злісних західних інсинуацій, лише переконує в реальності події, пише Олександр Гольц, російський журналіст, військовий експерт, заступник головного редактора "Ежедневного журнала" у статті, яку републікує Новое время.
7 лютого ударами артилерії і авіації американці розгромили батальйонну тактичну групу «проасадовських» сил, при цьому, за даними Пентагону, були знищені до сотні солдат противника. У районі, де відбувся бій, Євфрат є загальноприйнятою лінією поділу між зонами відповідальності. Західний берег контролюють сили, лояльні Асаду. Їх підтримку забезпечує російська авіація. На східному – Сирійські демократичні сили, які складаються в основному з курдів та яким допомагає міжнародна коаліція, очолювана США. Для запобігання можливим інцидентам між російськими і американськими представниками встановлена пряма лінія зв'язку.
За американською версією (а вона була викладена безпосередньо міністром оборони Джеймсом Меттісом), «проасадовські» сили чисельністю до батальйону, посилені артилерією і танками, стали раптом висуватися до Євфрату. Більше того, вони з ходу відкрили вогонь по штабу СДС, де перебували не тільки курдські командири, а й військовослужбовці США (імовірно спецпризначенці). Американці негайно зв'язалися з російськими колегами. І отримали від тих запевнення, що ніяких військових з Росії серед наступального угруповання немає. І головне – російські військові запевнили, що не мають наміру втручатися в можливе бойове зіткнення. Після чого американці спочатку вдарили артилерією. Потім батальйон був атакований гелікоптерами. І, більше того, так званими літальними батареями – відомими ще з В'єтнаму літаками С-130, у яких на борту 105-мм гармати.
І в прес-конференції Меттіса, і в брифінгу офіційного представника Пентагону Дани Уайт звертали на себе увагу два моменти. По-перше, вони наполягали, що «до, під час і після операції» перебували на зв'язку з російськими представниками. По-друге, незважаючи на багаторазово повторювані журналістами запитання, рішуче відмовилися говорити, з кого ж складись ці «проасадовські» сили.
Російська версія дещо відрізнялася від американської. Відповідно до неї, загін якихось «ополченців» проводив операцію проти «сплячого осередку ІДІЛ» (і курди, і американці стверджують, що ніяких іділовців там і близько немає) «в районі колишнього нафтопереробного заводу Ель-Ісба» (тобто в американській зоні контролю). Говорячи про втрати «ополченців», російське Міноборони чомусь повідомило про двадцять поранених, нічого не сказавши про загиблих. У військовому відомстві РФ акцент зробили на тому, що «причиною інциденту стали не узгоджені з командуванням російської оперативної групи в населеному пункті Сальхов розвідувально-пошукові дії сирійських ополченців». При цьому думка про нафтовий завод міцно сиділа в міноборонівських мізках. «Інцидент в черговий раз продемонстрував, що справжня мета незаконного знаходження сил США на території Сирії – вже не боротьба з ІД, а захоплення і утримання під своїм контролем економічних активів, що належать тільки Сирійській Арабській Республіці», стверджувалося в заяві. Так чи інакше, і Москва, і Вашингтон явно намагалися продемонструвати, що інцидент вичерпано: хтось найняв якихось «ополченців», щоб відбити нафтогазові активи. Їм показали на їхнє місце.
Але раптом колишній «міністр оборони» самопроголошеної "ДНР" Стрєлков (Гіркін) заявив, що американці знищили не "ополченців", а кілька підрозділів, сотні людей, із «групи Вагнера», російської приватної військової компанії. Бійці ПВК Вагнера брали участь у всіх переможних операціях в Сирії, деякі з них отримали високі державні нагороди. Правда, влітку минулого року з'явилися повідомлення, що ПВК взялося звільняти і охороняти нафтогазові родовища за контрактом із «кремлівським кухарем» Євгєнієм Прігожиним. Тоді ж погіршились відносини «вагнеровців» з Міноборони.
Треба сказати, що, за даними російських ЗМІ, нафтопереробний завод, після того як був відбитий у ІДІЛ, деякий час перебував навіть під контролем російських фірм, його охороняли найняті ними охоронні агентства, цілком можливо, що і «вагнеровці».
Звичайно, інформацію від Стрєлкова не можна вважати абсолютно достовірною. Однак тоді ж в блозі оглядача «Вашингтон пост» Девіда Ігнатіуса з'явився репортаж про поїздку саме у той район, де стався бій. Там Ігнатіус взяв інтерв'ю у курдського командира, який представився Хасаном. «Генерал» розповів, що розвідка повідомила йому про висунення батальйону супротивника. Він подзвонив російському офіцеру зв'язку і зажадав припинити наступ. На що той заявив, що ніякого наступу не відбувається. Після того як удару було завдано, той же російський офіцер, стверджує Хасан, сам вийшов на зв'язок і попросив зупинити обстріл, щоб зібрати убитих і поранених. Зауважимо знову ж, що і це джерело виглядає не дуже достовірним.
Але ось відома розвідувальна організація Conflict Intelligence Team вже назвала перші імена загиблих «вагнеровців». Родичі і друзі Станіслава Матвєєва та Ігоря Косотурова, а також товариші по службі Владіміра Логінова і Кіріла Ананьєва підтвердили інформацію про загибель цих людей в Сирії. Наприклад, «сотник Владімір загинув у нерівному бою 7 лютого 2018 року, в районі сирійського Дейр-ез-Зора», – йдеться в повідомленні товариства «Балтійський окремий козачий округ» про загибель Владіміра Логінова.
І це наводить на думку, що повідомлення про загибель десятків, а то й сотень «вагнеровців» мають під собою підстави. Якщо так, то в цій історії все виглядає надзвичайно кепсько. Росіяни, мабуть, вперше після Корейської війни вступили в безпосереднє бойове зіткнення з силами США (мені вже доводилося писати, що відносини двох країн стрімко деградують до цього рівня). Дуже показово, що американці старанно уникали питань про те, кого ж вони знищили. Бракувало б іще почати в Сирії третю світову! При цьому росіяни, виходить, воюють там не проти терористів, і навіть не за ілюзорні «геополітичні інтереси». Пам'ятайте, як майор Роман Філіппов, підриваючи себе гранатою, прокричав «За пацанів!»? А за кого тепер гинуть пацани? За Прігожина і його фінансові інтереси?
Однак все це ще можна пережити. Можна сказати, що в своїй зовнішній політиці Москва надихається прикладом Британської імперії XVIII століття, коли приватні компанії реалізують геополітичні цілі. Можна навіть змиритися з тим, що в Сирії гинуть бійці ПВК – зрештою, дорослі люди самі вирішили заробляти таким чином.
Мене найбільше шокує інше. Неможливо уявити, що російські офіцери, що відповідають за ситуацію в зоні деескалації в районі Дейр-ез-Зора, виявилися не в курсі руху батальйонної тактичної групи, що складається з співвітчизників. І найстрашніше: російські офіцери, заздалегідь попереджені про удар, не попередили "російських пацанів", своїх не попередили. Адже могли б сказати американцям, наші, мовляв, "заблукали". І розвернути колону. Ганьба, звичайно, але люди залишилися б живі, бідкається російськоий військовий експерт.
Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2018/02/14/284086-rozgrom-grupy-vagnera-naspravdi-stalosya-mizh-amerykancyamy-rosiyanamy-syriyi