Нещодавно депутатами ВР було проголосовано Закон №7398, який вимагає спорудження та обладнання приміщень цивільного захисту під час планування та забудови територій.
Якими будуть наслідки прийняття Закону для покупців та до чого вони зобов’яжуть забудовників – для РБК-Україна Realty розповідає керуючий партнер компанії INSPI Development Володимир Семенцов.
Що передбачає закон про бомбосховища
Законопроект №7398 передбачає термінове розгортання в Україні мережі бомбосховищ, зокрема й у новобудовах. За новими нормами – орган державного архітектурно-будівельного контролю відтепер може відмовити у видачі сертифікату про готовність будівлі до експлуатації, якщо забудовник не завершить роботи з обладнання бомбосховища.
Експерт зауважив, що цей документ має на меті створити такі умови, за яких мешканці новобудов матимуть змогу сховатися від вибухів, вибухових хвиль, ураження хімічними, бактеріологічними або радіоактивними речовинами.
Водночас закон зобов’яже девелоперів більше уваги приділяти створенню приміщень подвійного призначення, таких як підземний паркінг з функціоналом бомбосховища.
Приміщення мають бути:
- надійно укріплені та добре вентильовані;
- мати кілька виходів;
- підведені інженерні комунікації (водовідведення, теплопостачання тощо);
- бути оснащені санвузлами та місцями для приготування їжі;
- мати площу, на якій можуть розміститися щонайменше всі мешканці будинку чи секції ЖК;
- за потреби запланувати додаткові безпечні приміщення безпосередньо у квартирах чи на поверхах.
Якими мають бути надійні укриття
Щодо підземних укриттів, мова йде передусім про створення приміщень подвійного призначення – підземного "паркінгу-бомбосховища". Такі приміщення обов’язково мають бути розраховані на прогнозовану кількість мешканців ЖК чи його окремих секцій. Для комфортного перебування у такому сховищі на кожного мешканця новобудови має припадати щонайменше 3-5 кв.м.
"У будинку на 100 квартир із прогнозованою середньою кількістю у 200-250 мешканців, паркінг-бомбосховище повинен мати близько 1000 кв.м разом з додатковими технічними приміщеннями для більш-менш комфортного перебування у ньому громадян", – розповів експерт.
Що маємо на сьогодні
Володимир Семенцов повідомив, що до початку широкомасштабного воєнного вторгнення у понад 50% українських новобудов взагалі не були передбачені підземні паркінги. А в понад 40% нових ЖК загальна місткість підземних та наземних паркінгів в середньому у 2-2,5 раза нижча за існуючий розрахунок, прописаний у Державних будівельних нормах.
Згідно з ДБН, для 1-кімнатної квартири коефіцієнт паркомісць, залежно від місця розташування та кількості кімнат становить від 0,5 для 1-кімнатної квартири та 0,8-1 для 2,3-кімнатних квартир. Тобто, наприклад, для будинку на 100 квартир, розташованого в середмісті, з яких 50 1-кімнатних квартир, сукупна кількість підземних та наземних паркомісць має дорівнювати 90.
В той самий час, створення саме підземного паркінгу – досить дороге задоволення. Адже його собівартість сягає 20-25% від загальних витрат на зведення ЖК.
Експерт вважає, що внаслідок прийнятого законопроекта, собівартість зведення будинку з належним паркінгом-бомбосховищем, що здатне вмістити всіх його мешканців, може зрости щонайменше на 10-15% залежно від його класу, кількості квартир та місця розташування.
Інші варіанти безпечних укриттів
Іншим механізмом реалізації закону №7398, може стати створення “комор-укриттів” або “панічних кімнат”, як вони називаються за кордоном, у кожній оселі із розрахунку 3-5 кв.м на кожного мешканця квартири. Тобто для квартири таке приміщення може вкладати площу біля 10 кв.м.
"Важливе питання – це функціональність таких приміщень у мирний час, а також їхня доцільність. Зазвичай вони розраховані, спираючись на досвід Ізраїлю, – на менш потужні ракетні удари, ніж ті, які сталися в Україні. Тому скоріше за все українськими забудовниками використовуватиметься практика влаштування окремих приміщень подвійного призначення", – зауважив Семенцов.
Чи працюватиме закон?
На ринку нерухомості вважають, що прийняття закону №7398 не вплине на більшість проектів, будівництво яких було розпочато до початку війни, адже закон не має зворотної сили. Водночас дія цього документу розповсюджуватиметься на об’єкти, документація яких буде розроблена та затверджена після дати набуття чинності закону.