Постанова НБУ №49 передбачає ще більш пільгове рефінансування комерційних банків через механізм позачергових тендерів, що тільки роздмухує мильну бульбашку і збільшує попит на валюту. “Відтік строкових депозитів”, названий тригером таких тендерів, в умовах падіння курсу гривні застосовний до будь-якого банку. Формально, постанова НБУ №49 обмежує рефінансування обсягом відтоку вкладів, але зрозуміло, що банкіри можуть імітувати будь-яку суму відтоку з допомогою зв'язаних компаній та банків-партнерів.
Рефінансування буде здійснюватися під заставу держоблігацій, що поширить наслідки ймовірного дефолту на всю банківську систему. Для наближених банків з'являється фантастично вигідний механізм купівлі держоблігацій з дисконтом для рефінансування їх за номіналом. Потрійна облікова ставка НБУ за таке рефінансування, з одного боку, не критична для валютних спекуляцій, і з іншого боку, убивча для будь-якого справді проблемного банку.
Цікаво, що відтік вкладів з банків майже не спостерігається. Постанову прийнято не для стабілізації банківської системи, а саме для викачування ресурсів Нацбанку через чергові “родовіди”.