Колишній прем'єр-міністр 63-річний Юрій Єхануров найчастіше призначає зустрічі в кав'ярні "Каффа", що на столичному Подолі.
— Тут дуже травки смачні, — пояснює. — Але каву люблю не тут, а на вулиці Саксаганського. Приходжу туди зранку по п'ятницях, перед лекціями в університеті Шевченка. Вже багато років викладаю там.
Юрій Іванович із прес-секретарем Валентином замовляють трав'яний чай. Офіціант приносить ще й шоколадні тістечка у формі серця з полуницею — зустрічаємося на День святого Валентина.
Як змінилися люди за два роки перебування при владі команди Віктора Януковича?
— Українець скрутив дулю в кишені й чекає, коли її можна буде показати. Люди заглибились у себе, в свої сім'ї. На це серйозно вплинула економічна ситуація. Українці вимушені боротися за виживання, остаточно зневірилися в політиках. 60 відсотків не знають, кого підтримувати на виборах. Вони однаково проти влади та опозиції. Бачать і там, і там знайомі обличчя.
Як можна було б підтримати українців?
— Необхідні реальні реформи, а не розмови про них. Щодо конкретних кроків, я, приміром, розробив програму з розбудови доступного житла. При цьому треба скористатися досвідом сусідів — чехів і словаків. Людина здає гроші на програму будівництва. Ці кошти накопичуються в банку чи фінансовій касі, і їх не можна зняти чи витратити на інші цілі. Коли назбирається 40 від ціни квартири, можна отримувати кредит на решту вартості житла. Родині, яка вкладає справно, держава має видавати премії в період накопичення. Далі родина оформляє договір іпотеки з 5-відсотковою ставкою за кредитом. Але наші банки менш ніж під 15-20 відсотків кредитів не дають. Так от державна політика полягає в тому, щоб брати на себе частину відсотків. А родина має платити 5 відсотків.
Чи є бажання це робити?
— Рік тому в лютому уряд прийняв концепцію створення таких будівельно-ощадних кас. Але від концепції до реалізації в нас може минути 10 років. Треба, щоб громадськість почала тиснути.
Відпиває чаю та каже усміхаючись:
— Ви мене зупиняйте, бо я викладаю в університеті. Як відкрив рота, то треба 80 хвилин говорити.
Які мають бути механізми впливу людей на владу?
— Громадські організації та їх об'єднання. Я, приміром, вхожу до складу Центру соціально-економічних ініціатив. Ми аналізували, чому не вдалося провести реформи 2005 року та чому не виходить зараз. Перший висновок: не маємо професійно підготовленого державного чиновника. Натомість є політично заангажовані виконавці, які кричать: "Чего изволите?"
У квітні 2005-го я приїхав у Дніпропетровськ (працювати головою облдержадміністрації. — "ГПУ"). Переді мною вишикувалася черга з охочих стати головами райдержадміністрацій. Я питав: "Ти в адміністрації працював хоч один день?". Каже: "Ні, але ж я на Майдані був". А потім до тебе заходить група поважних політиків і говорять: це — наша квота, і це — наша.
Без професійного апарату ми реформ не зробимо. Хоча сам цей апарат і треба реформувати в першу чергу.
Юрій Іванович наливає другу чашку чаю, відпиває кілька ковтків.
Можливий новий виток економічної кризи?
— До виборів ніякої серйозної кризи не буде. Вся влада працює на те, щоб був спокій.
Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник каже, що за економічною ситуацією ми близькі до Греції.
— Віктор Михайлович — катастрофіст. Такі люди завчасно б'ють на сполох і звертають увагу тих, хто ухвалює рішення.
Я не вважаю борги України аж такими значними. По інвестиційному клімату ситуація досить важка. Але вона пов'язана не лише з економікою, а й з політичними проблемами. Ділові люди, тобто потенційні інвестори — прагматичні й конкретні. Вони дивляться — за графіком в Україну має бути черговий транш. А його немає. Значить МВФ там не працює, а це сигнал усім світовим інвесторам — із цією країною щось не так. І вони сюди не йдуть.
Україна отримає черговий транш?
— До парламентських виборів навряд чи дадуть кошти. Подивляться, наскільки вони будуть демократичні.
Чи зможемо обійтися без цих грошей?
— Звичайно. Коли я очолював уряд, ми не взяли жодного цента. Пережили дуже важко, але не взяли.
За рахунок чого влада викручуватиметься?
— Будуть зменшені асигнування місцевих адміністрацій, соціальні виплати. І зажиматимуть малий і середній бізнес. Бо великий чіпати не можна — дуже вже поважні люди.
Але малий і середній бізнес — це мільйони людей. Вони працюватимуть ефективніше, якщо економічно відпустити їх.
— Я — за це. Але до влади прийшла команда з іншими переконанням. От я по натурі директор, виріс на виробництві. Є два типи директорів. Перший — демократи, які вважають, що треба віддати повноваження, і кожен керівник підрозділу відповідає за своє і має певну свободу в прийнятті рішень. А завдання директора — зовнішні питання, загальні правила гри. А є другий тип — ось іде директор по цеху, і не дай Боже, бак для сміття буде на 10 сантиметрів лівіше, ніж треба. Чому не отримали дозволу від генерального? От зараз такі люди прийшли. Без дозволу нічого не можна. Повинні всі йти туди, куди накажуть нам.
Які галузі допоможуть нам подолати кризу?
— Серйозно починають заявляти про себе українські експортери агропродукції. Маю надію, що тут ми зростатимемо. У майбутньому ми мали б експортувати 100 мільйонів тонн зерна (торік експортували 10,5 млн т. — "ГПУ"). Від нас цього вимагає світ, бо значна частина людей на різних континентах — у постійному стані голоду.
Дуже розумні наші айтішники. Це — золотий фонд України. Для машинобудування треба створити пільгові умови, як для металургів 12 років тому. Є унікальні підприємства, як-от НКМЗ у Краматорську. Я підійшов там до одного хлопця в цеху на верстаті — кандидат наук, до іншого — аспірант. Ходив по підприємству під враженням. Або "Мотор-Січ" чи "Турбоатом". Треба все зробити, щоб на таких підприємствах було вигідно працювати. Тому що це кінцева продукція, яка робить обличчя України у світі. Таких підприємств, на жаль, дуже мало.
Привозить додому портрет Чехова
Юрій Єхануров народився в Якутії. Навчався в Києві. Спочатку в будівельному технікумі, потім — в Інституті народного господарства. З 2002 року викладає в університеті ім. Тараса Шевченка.
Чотири рази обирався народним депутатом. Був першим віце-прем'єром в уряді Віктора Ющенка, міністром економіки, очолював Фонд державного майна. Восени 2005-го став прем'єром. Змінив на цій посаді Юлію Тимошенко, а за рік поступився місцем Вікторові Януковичу. Ще за рік очолив Міністерство оборони в уряді Тимошенко. Вона звинуватила Єханурова у зловживаннях із майном та корупції, добилася його відставки.
— Перше, що Юрій Іванович робить, коли йде у відставку — привозить додому портрет Чехова, який завжди висить у його кабінеті, — розповідає дружина Олена Львівна, 63 роки. —
Виходить, перевертаємо сторінку, буде нова робота.
Дружина за фахом інженер-будівельник, на пенсії. Син Дмитро має бізнес.
Анастасія РЯБОКОНЬ, Ігор ЛУБ’ЯНОВ