Ветерани-афганці згадують загиблих товаришів. 23 роки тому Радянський Союз вивів свої війська з Афганістану. Через десятилітню війну пройшли 160 тисяч українців, загинули більше 3 тисяч. Настрої ветеранів і тих, хто так і не дочекався повернення солдатів, - у матеріалі Михайла Колеснікова.
Після покладання квітів - богослужіння та традиційна солдатська каша. Та для ветеранів головне - побачитися з бойовими товаришами. Більшість із них сьогодні радіють, що вижили. Згадують не лише бої.
Василь Кислиця, учасник бойових дій в Афганістані у 1987-89 рр.:
- Після бойових операцій - обов'язково баня. Без бані Афган не був мислимий. Листи з дому. До речі, мені дружина писала каждий день листа. І це, можливо, був один із таких факторів, що він мене тримав, що я там відчував сильну підтримку.
Та для Надії Єгорівни цей день - сумна згадка про війну, яка забрала в неї сина. Ніби вчора, у далекому 84-му році, Валерій Дяченко закінчив військове училище. Виконувати інтернаціональний обов'язок захотів сам.
Надія Дяченко, мати загиблого:
- Папа его военный. В то время уже был полковником. Но он не скрыался ни от кого, говорил, что мы, конечно, не хотели, могли что-нибудь сделать. Он сказал - нет, таких пап, как ты у меня есть, таких нет, не у многих есть такие папы, и я поеду вместе со всеми. Он полетел.
Це сталося у передмісті Кабула. Під час перельоту гелікоптери потрапили під обстріл. Мі-8, на борту якого був двадцятидвохрічний лейтенант Дяченко, розбився. Це було восени 85-го. До повернення в Союз лишалися лічені дні...
Утім, дожити до сьогодні пощастило не всім - навіть тим, хто тоді повернувся додому.
Сергій Червонописький, голова української Спілки ветеранів Афганістану:
- У Харківській області із Афганістану не повернулися 240 хлопців, а вже 1500 ми поховали зараз, після війни. Київська область - 135 не повернулось, а 810 на грудень минулого року - ми вже поховали. Тобто, на жаль, наші хлопці уходять.
Найважчими та найкривавішими були перші роки війни. Операції в Панджері, бої під Кандагаром, чисельні рейди та засідки - тоді щороку гинуло зо дві тисячі вояків. Після 1985 року радянські війська перейшли від активних дій - до підтримки афганської армії, та кількість втрат - зменшилася. Іще за два роки у Кремлі нарешті вирішили - війська слід забирати. Та постріли не вщухали аж до 15 лютого 1989-го.
Михайло Колесніков, журналіст:
- За 10 років бойових дій в Афганістані побувало близько 160-ти тисяч українців. З них 3360 - так і не повернулись додому живими. Михайло Колесніков, Олексій Трушин, Перший Національний.