Польща дозволяє подвійне громадянство і спростила процедуру надання його іноземцям. Людина повинна жити в Польщі з дозволом на проживання не менше трьох років, мати регулярний дохід, договір оренди чи власну квартиру та знати польську мову.
— Європа вироджується. Серед країн конкуренція за людський ресурс, — вважає експерт Фундації українсько-польської співпраці "Парус" Святослав Павлюк, 42 роки. — На підготовку кваліфікованого працівника державі треба витратити великі кошти. Легше запросити до країни людину, яка вже має освіту чи згодна на будь-яку роботу. Німеччина після Другої світової війни запрошувала турків, особливо чоловіків. У Франції багато арабів. Ці країни імпортували людей чужих культур. Польща все-таки намагається залучити ближчих до себе, наприклад, українців. Вони можуть інтегруватися в польське суспільство.
Українці працюють переважно у сільському господарстві та на будівництві. Найчастіше це малокваліфікована сезонна робота. Коли в Україні господарство простоює, у Польщі активно йде збирання продуктів — полуниць, яблук, буряків. Але це не стабільна зайнятість, а щось подібне до "живого базару" в Києві на вокзалі: чоловіки стоять групами хто-звідки приїхав. Під'їжджають автобуси й набирають робітників на будівництва. Таке було в Польщі у 1990-ті. Зараз там змінюється характер заробітчанства. Люди знають, куди їдуть, ким працюватимуть. Завчасно зв'язуються з роботодавцем через інтернет чи телефоном. Це вже переважно легальне працевлаштування. Така практика також у Чехії, Португалії.
Відтік українців стає катастрофою для України. У нас уже брак людей. Особливо на Сході та Півдні. На Донбас треба завозити робочу силу на промислові підприємства. Люди туди їхати не хочуть, бо інфраструктура міст жахлива. На південь України приїжджають багато людей із Китаю, Вірменії, Кавказу. Законодавство не вимагає від емігранта знання мови, історії. Новоприбулі мінімально інтегруються в суспільство. Тому при продовженні еміграції на нас чекатимуть етнічні конфлікти.
Ольга БОГАЧЕВСЬКА