Володимир і Дарія Пилявські з райцентру Кам'янка на Черкащині День Незалежності жодного разу не святкували. Цього року з донькою Ларисою Костюченко та онукою Іриною вибирають картоплю на заміському городі.
О 6.30 у чоботях, із білими мішками з-під цукру, іржавими металевими відрами й лопатою вчотирьох збивають рясну росу. Чоловік плює на долоні й швидко починає вигортати кущі. Жінки вибирають бульбу.
Пилявські обоє на пенсії. Мають за містом 10 соток городу, засаджують картоплею. Цього року, кажуть, найгірший урожай за десятиліття.
— Треба картоплю садить, бо не накупишся на одну пенсію. Якщо свиней годуєш, качок — то це другий корм після зерна. Десь із сотню відер усе рівно виберемо хорошої. І дрібної, свинячої буде відер 30. То це ж ше і двойко поросят до Різдва вгодуємо, — каже 60-річний Володимир Федорович. — У кого пенсія тисяч 3-4, той каже, шо город невигодно держать. А на мою — 922 гривні — вигодно все: й картоплю садить, і в гною ковиряться.
37-річна Лариса висипає картоплю в мішок, поправляє на правій руці напальник. Учора зрізала тертушкою півнігтя на вказівному пальці, як терла свиням гарбузи.
— Мати пішла брати справку в одну службу, — розповідає Лариса. — Заходить у кабінет, а там одна плойкою крутить коси, а друга нігті красить. Дивиться на мамку й каже: "Як же у вас цей плащик харашо сохранився, йому ж лєт і лєт. Оце колись качественно все робили. Не то шо січас". У мене язик би не повернувся отаке людині сказать.
О 9.00 з боку міста чути музику в гучномовці.
— О! Начали вже празнувать Незалежність, — кривиться Володимир Федорович. — Це такий день, коли від нас, рабів на своїй землі, нічого не залежить. З одним якось прямо таки на днях полаявся, як приглашав мене на празник. Питаю його: "Чи нормально було б празнувать ювілей тяжкохворому? Ні. Так от наша Україна — хвора. І симптомів на одужання ніяких. Розвал повний. 10 років тому п'ять заводів у нашому районі робило. А зараз усі стоять".
О 10.00 родина сідає снідати. Вибрали майже половину городу. 59-річна Дарія Василівна витягує з прихованого під сухим бадиллям пакета банку з домашнім печінковим паштетом. Кожному розкладає по сосисці, нарізає свіже сало, помідори.
— На обід, як повибираємо, я дєдушці в холодільніку припасла бутилочку "Зіберту". Він тільки пиво п'є, од горілки геть одказався.
Зять 38-річний Олександр Косюченко півроку нездужає на ноги. Торік тягав рало, під яке садили, підгортали й вибирали картоплю. Було легше жінкам й удвічі швидше.
Після сніданку працюють ще годину, вибирають півгороду. Жінки піддають на плечі батькові клунки. Вантажать 10 мішків у старенькі "жигулі".
— Сотня відер точно буде. Матимемо що їсти. Зараз по 35 гривень відро на базарі продають, — каже Володимир Федорович.
Віталій ІВАНЧЕНКО