Київ та Москва домовилися поновити газові переговори 15 січня. Найбільша інтрига - майбутнє української ГТС і те, чи втримається Україна від спокуси допустити росіян до власності над "трубою" в обмін на газову знижку.
Із наближенням Нового року у Євросоюзі, навченому попереднім гірким досвідом перебоїв з газопостачанням, уважно стежать за українсько-російським газовим діалогом. Москва і Київ цього року одноголосно запевняють у тому, що проблем з прокачуванням газу до Європи не буде. Тим не менше, неспокою багатьом аналітикам додає нерозв’язаний ціновий конфлікт між сторонами та різні підходи до питання власності стратегічної газотранспортної системи України.
В українському кабміні все ще плекають надії відбити у росіян нижчу за 416 доларів ціну, яку, як очікується, Києву доведеться платити за один кубометр газу, починаючи вже від 2012-го року. Минулого тижня президент України Віктор Янукович заявив, що прийнятною максимальною ціною він вважає 250 доларів за кубометр.
Стратегічний «фетиш»
Одначе у Росії, яка готується до чималих соціальних виплат напередодні президентських виборів у березні, йти на зустріч Україні не поспішають. Контракт від 2009-го року цілком задовольняє російську сторону, пояснюють представники газового монополіста "Газпром".
Жодної граничної дати для завершення переговорів не визначено, і, як припускають оглядачі, Москва зацікавлена максимально тягнути переговорний процес у надії вибити для себе якнайбільші дивіденди. Для економіки ж України, зав’язаної на природному газі, таке простоювання вкрай невигідне. Навіть настільки, що директор департаменту інформаційної політики в МЗС України Олег Волошин напряму заявив про готовність поділитися стратегічною трубою. «Труба в державній власності без газу набагато гірша, ніж труба акціонована, але з газом. Перетворювати економічний актив на фетиш - це смішно. Це всього лише економічний актив, і він має працювати. Байдуже, у чиїй власності. Тому, в цьому плані, я думаю, всім зрозуміло, що Україна готова йти на широкий компроміс», - цитує слова Волошина інформаційне агентство УНІАН.
Остання барикада
Тим не менше, спікер Верховної Ради Володимир Литвин поспішив згладити вибуховий ефект від заяви Волошина, пояснивши, що про продаж ГТС України у жодному разі не йдеться. «Навіть якщо гіпотетично уявити таку постановку питання у практичній площині, то це означає, що ми повинні зняти з себе останню сорочку і її продати», - застеріг голова Верховної Ради. Але й Литвин дав зрозуміти, що підтримує ідею створення консорціуму на базі української ГТС.
До запуску в листопаді газопроводу "Північний потік" на Україну припадало близько 80 відсотків обсягів транзиту російського газу до Європи. Решта потрапляла через ГТС Білорусі, уряд якої в листопаді вже віддав володіння трубою "Газпрому" в обмін на зниження цін на закупівлю газу. Тож Украйна у цій ситуації залишилася "останньою барикадою" на шляху експансії російського газового монополіста. Про це, зокрема, у своєму листі попередила екс-прем’єр України Юлія Тимошенко - один з підписантів газових контрактів 2009-го року, яка тепер відбуває за це тюремне покарання. «Не додумайтесь віддати газотранспортну систему, - звертається екс-прем’єр до президента Януковича, - Це наш останній стратегічний ресурс. Вас і приймають сьогодні в "Горках" тільки тому, що ця система досі належить Україні. Після її втрати у вас не залишиться жодного аргументу ані на свою користь, ані на користь країни. Ви віддали Севастополь за дешевий газ, і де він?», - запитує Тимошенко.
Перспективи «Південного потоку»
Тим часом, агентство «Reuters» з посиланням на власні джерела у міністерстві енергетики Росії повідомляє про те, що в Москві вже сформульована пропозиція до України щодо розділу власності ГТС України порівну між Києвом та Москвою. Згідно з іншим планом, до процесу могли б доєднатися енергетичні компанії з країн ЄС.
Наприкінці 2012-го року "Північний потік" збільшить пропускну спроможність до 55 мільярдів кубометрів на рік, що має далі послабити переговорні позиції України як головного транзитера. Крім того, Москва виношує плани будівництва додаткового газогону "Південний потік", який теж має пролягти в обхід території України.
Глава «Газпрому» Олексій Міллер у понеділок заявив, що майбутнє реалізації проекту "Південного потоку" залежить напряму від результатів переговорного процесу з Україною. "Південний потік завжди був прив’язаним до України", - цитує Міллера агенція Інтерфакс.
Надії на турків
Водночас джерела агентства «Reuters» у російському енергетичному відомстві кажуть, що у Москві очікують на поступливість Туреччини у питанні прокладання газопроводу "Південний потік" своєю територією. Саме Туреччина відіграє вирішальну роль у реалізації проекту будівництва газопроводу "Південний потік" через Чорне море до Європи в обхід України.
Два тижні тому заступник голови правління "Газпрому" Олександр Медведєв висловлював надію на те, що дозвіл Туреччини на прокладкання труби у її економічній зоні може бути отримано вже до кінця поточного року. Цю тему обговорювала російська делегація, яка у вівторок, 27 грудня перебувала з візитом в Анкарі. Про досягнення конкретних домовленостей не повідомляється. Офіційний представник «Газпрому» Сергій Купріянов, коментуючи підсумки зустрічі, заявив лише, що «процедури з «Південного потоку» йдуть паралельно до свого графіку».
Тим часом, російське джерело агентства «Reuters» так пояснює надзвичайний інтерес росіян до цього проекту. "Південний потік просто вб’є необхідність отримання у власність української газотранспортної системи".
Автор: Дмитро Каневський
Редактор: Володимир Медяний