Зміни в українській орфографії важливі з точки зору суспільно-політичних процесів.
Зазвичай зміни в правописі - справа, яка стосується суто філологів та тих, хто професійно працює зі словом. Однак часто нові правила можуть сказати нам багато і про політичне тло, на якому вони відбуваються, і про стан суспільства, і про важливі етапи в історії країни.
Є три причини, які роблять зміни в українській орфографії важливими з точки зору суспільно-політичних процесів, а отже можуть становити інтерес не лише в самій країні, а і далеко за її межами.
Причина перша — нові реалії
Український правопис не змінювався з 1989 року, а скільки всього з тих пір відбулося! Розпад Радянського Союзу, поява приватної власності, бізнесу. Інтернет, смартфони, месенджери і соцмережі, убер, коворкінг і каршерінг. Однак правил, що регулюють те, як писати слова, пов’язані з усіма цими явищами, не було. Тому кожен дотримувався своєї нормі, а не якоїсь спільної. Тепер загальна норма з’явиться: і для айфонів з айпадами, і для ютьюб, і для фейсбуку з твітером.
Мова живе, з’являються нові слова, нові моделі слів, тому і словники повинні реагувати на все це швидше. В англійській, до речі, нові слова потрапляють в словники набагато швидше, ніж в українській чи російській.
Отже, перша причина пов’язана просто з оновленням мови, яке відбувається стрімко, а правопис досі застряг десь в минулому.
Причина друга — зміни в суспільстві
Одне з головних нововведень в новому українському правописі - офіційне закріплення фемінітівів. До цього гендерні процеси в мові ніяк не регулювалися. До речі, зовсім недавно фемінітіви були офіційно затверджені і Академією французької мови.
Новий звід українських правил пропонує утворювати фемінітіви за допомогою таких суфіксів:
-к- авторка, редакторка, студентка
-іц- (я) — порадниця, радниця
-ін- (я) — плавчиня, продавчиня
-ес- (а) — патронеса, поетеса
Комусь це може подобатися, комусь — ні, але тут важливо зафіксувати сам факт: лінгвісти, які стверджують норми, реагують на зміни в суспільстві і зміни в мові, вони не роблять вигляд, що «таких слів немає».
До речі, важливо, що новий український правопис пропонує варіативність: в більшості випадків ви можете вибирати, якій орфографічній нормі слідувати — старій або новій.
Щоправда, що тут старе, а що нове — це теж питання. І саме з цим пов’язана третя, мабуть, найголовніша причина, чому ці зміни можуть бути цікаві жителям інших країн, а не тільки України.
Причина третя — політична
Справа в тому, що новий звід повертає норми так званого Харківського правопису. Вони були затверджені в 1927 році мовознавцями, більшість яких в сталінську епоху піддавалась репресіям.
У 1933 році радянський уряд визнав харківський правопис «націоналістичним», скасував його і ввів інші норми, які наближали норми української мови до норм російської. Політбюро затвердило постанову: «Вважати за необхідне дати на сторінках газети „Комуніст“ розгорнуту, докладну критику викривлень і помилок, допущених в „Словнику“, зокрема, пов’язаних з протягуванням в українську мову польських та інших іноземних слів в той час, коли для позначення нових понять є ближчі і добре знайомі українському народові російські слова».
Однак харківський правопис досі продовжували використовувати багато представників української діаспори за кордоном. Цим нормам слідували деякі письменники, журналісти, друковані видання та навіть один з телеканалів.
Не буду вдаватися в деталі, але нинішній звід правил частково повертає те, що було до штучного зближення норм українського і російського.
Один з найяскравіших прикладів: слова, які прийшли з давньогрецької та латини, тепер можна писати двома способами: ефір і етер, кафедра і катедра, логарифм і логаритм, міфологія і мітологія. Це пов’язано з тим, що поєднання th частіше передається літерою Т — математика, наприклад.
Невідомо, чи будуть прописані в новому зводі правил запозичення слів, але можливо, це торкнеться і їх. До цього запозичення найчастіше відбувалися через російську. Наприклад, англійське prankster в російській, а потім і в українській мові перетворилося в «пранкер», хоча, можливо, якби його запозичили безпосередньо, то так би і говорили: «пранкстер», за аналогією зі словами «гангстер», «гіпстер».
Іншими словами, нові правила — це ще одна ланка в ланцюзі «Євросоюз — помісна церква — Закон про мову», ще один ступінь, який відокремився у стрімкому польоті ракети «Україна» в якусь свою сторону, в її спробі остаточно порвати з радянським минулим. Саме тому за такими, здавалося б, подробицями, як написання слів, так цікаво спостерігати.
Колонка опублікована в блогах на сайті Української служби Голосу Америки. Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»
Опубліковано з дозволу автора та видання
Ксенія Туркова