У календарі достатньо офіційних студентських свят. Але що то за студент, який відзначав би лише ті, що встановлені поважними міжнародними організаціями? До всього, такі «урочистості під егідою» позбавлені головного: давніх традицій та неформальних веселощів. Тому-то у наших краях чи не найшанованішим неформальним студентським святом ось вже понад 260 років залишається Тетянин день.
Загалом-то, в умовному історичному контексті, підстав для веселощів цього дня немає. У чомусь Тетяна є «рідною сестрою» Катерини: у ранні християнські часи за неповагу до язичницьких богів дівчину закатували римські гонителі нової віри.
Але так трапилося, що саме 25 січня, у день вшанування великомучениці Тетяни, російська імператриця Єлизавета підписала указ про заснування Московського університету. Було то 1755 року, тож відтоді і дотепер у церковної дати – інший світський підтекст.
Зокрема, «на Тетяну» неабиякими почестями заведено вшановувати давнішню приятельку студентів, наймилішу подругу дівчат і хлопців, їхню примхливу улюбленицю Шару.
Без Шари Тетянівни не минає жодна сесія. Завжди знайдеться бодай один залік чи екзамен, який мине під її ласкавим покровительством. Але аби таких було більше, Шару треба не лише упіймати, але задобрити та не наполохати. Серед студентських тайнознань існує чимало методик, як то робиться, але найпоширеніші наступні.
Щоб зловити Шару, опівночі напередодні іспиту слід висунути у вікно залікову книжку, помахати нею і голосно та урочисто тричі промовити «Шаро, прийди!». Потім закрити заліковку, перев’язати ниткою і покласти до морозилки. Відкривати заліковку після цього можна лише на іспиті. Ще у день заліку чи екзамену дорогою до універу треба розкидати трохи цукерок. Не зайве буде покласти у взуття монетку. З огляду на ситуацію – краще єврика.
Перед тим, як заходити до аудиторії, необхідно потриматися за одногрупника, який щойно успішно склав іспит. Бажано зробити це першому, допоки «відмінний розряд» найпотужніший.
А щоб не втратити прихильності супутниці, категорично не рекомендується мити голову перед екзаменом, бо так можна змити всі знання. Певна логіка у цьому є, далеко не всі студенти тримають знання на безпечній глибині, найчастіше вони знаходяться десь біля коренів волосся. З цієї ж причини – табу на візит до перукаря. Хлопцям Шара забороняє голитися: може статися, що швидко набута вченість послизнеться на короткій зачісці, зате затримається у щетині. Бачите студента з бородою – знайте: шаровик, і до ворожки не ходи.
Ну й само собою – забороняється повертатися додому після того, як вирушили здаватися. Але коли ситуація не залишає іншого варіанту, бо викладачеві не скажеш, що залікова залишилася у морозилці, слід діяти старим перевіреним способом: подивитися у дзеркало і показати собі язика.
Чимало із переліченого опробовано особисто. У часи мого студентства ще не вважалося моветоном згадувати російську імперитратрицю і Московський універ. Тепер – інше, тож можна й проігнорити. Головне – аби жили веселі студентські традиції, бо коли ж, як не тепер...