Верховна Рада 17 липня ухвалила постанову «Про утворення та ліквідацію районів» №3650, якою більш ніж втричі скоротила їх кількість. Ліквідовуються наявні 490 районів та утворюються 136 нових.
Як зазначена реформа змінить повноваження державних органів і як може вплинути на діяльність бізнесу, розповів Mind юрист юридичної компанії ESQUIRES Віктор Зальотін.
На перший погляд суто територіальна реформа кардинально змінить підходи до територіальних повноважень державних органів і не тільки. Це може ускладнити як функціонування бізнесу, так і життя пересічних українців.
Пункт 6 постанови зобов’язує Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади привести власні нормативно-правові акти у відповідність до цієї постанови. Тобто у закони України (як такі, що приймаються виключно Верховною Радою) треба вносити зміни окремо, що поки не ініціювалося.
Зазначимо той факт, що закон має вищу силу за постанову (навіть постанову Верховної Ради), тому без внесення змін у закони постанова не діятиме.
Якщо ж до 17 жовтня 2020 року (саме три місяці з дати прийняття постанови надано органам виконавчої влади для внесення зміни у свої нормативно-правові акти) жодних змін не внесуть – можемо отримати справжній адміністративний колапс.
Окремо зупинимося на тому, які ризики можна спрогнозувати
Судова система
Основне джерело регулювання: Закон України «Про судоустрій та статус суддів».
Хто може вносити зміни: Верховна Рада України.
Відповідно до ст. 125 Конституції судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом «Про судоустрій та статус суддів».
Згідно зі ст. 21 цього закону, місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або в місті, або в районі (районах) і місті (містах). Оскільки райони стають більшими – сотні місцевих судів буде ліквідовано, бо два суди на один район законом не передбачено.
У зв’язку з цим законодавцю слід вирішити низку питань:
- нормативне оформлення ліквідації судів та переведення суддів або їх звільнення;
- визначення судів-правонаступників;
- вирішення долі процесуальних документів, які подавалися в суди, що будуть ліквідовуватися;
- забезпечення нових та збільшених районних судів приміщеннями та персоналом тощо.
Також судоустрій може залишатися в тому самому стані, що й нині.
Можемо спрогнозувати два невтішних варіанти:
- суди перелаштовують під нове районування без належного законодавчого супроводу – і захистити свої права стане надто складно;
- судоустрій не змінюється – і в окремих справах цим починають зловживати, паралельно постанова про утворення та ліквідацію районів визнається неконституційною й реформа відміняється.
Нотаріат
Основне джерело регулювання: Закон України «Про нотаріат».
Хто може вносити зміни: Верховна Рада України.
Відповідно до ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України.
Профільного закону нині немає, а ст. 133 Конституції до системи адміністративно-територіального устрою відносить АР Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища й села.
Традиційно нотаріальним округом обирається район або місто з районним поділом (хоча з 2013 року для таких обмежень немає правових підстав, проте це тема для іншої публікації).
Та ж сама стаття закону зазначає, що в разі зміни адміністративно-територіального поділу України, у результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.
Тобто ще до прийняття постанови територія діяльності нотаріусів була під питанням, тепер же зовсім незрозуміло до якого нотаріуса можна звертатись, аби потім правочин не було визнано недійсним і наскільки часто нотаріуси відмовлятимуть у вчиненні нотаріальних дій на цій підставі.
Державна виконавча служба
Основне джерело регулювання: Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Хто може вносити зміни: Міністерство юстиції України.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:
1) Міністерство юстиції України;
2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Тобто, якщо Мінюст не внесе зміни у власні нормативно-правові акти щодо системи органів державної виконавчої служби (до речі, як і щодо державних нотаріальних контор), у стягувачів виникнуть складнощі щодо обрання уповноваженого органу державної виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження.
Органи Держгеокадастру
Основне джерело регулювання: постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру».
Хто може вносити зміни: Кабінет Міністрів України.
Перелік територіальних органів Держгеокадастру, які утворюються (додаток 1 до вищезазначеної постанови Кабміну) вказує на те, що органи Держгеокадастру утворюються за районним поділом України. Якщо Кабмін не внесе зміни в цю систему – можуть виникнути складнощі з реалізацією землевласниками своїх прав.
Податкові органи
Основне джерело регулювання: Положення про Державну податкову службу України.
Хто може вносити зміни: міністр фінансів України.
У підпункті 15 п. 11 Положення про Державну податкову службу України зазначено, що остання вносить міністрові фінансів пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів ДПС.
Тобто переформування податкових органів вимагає співпраці ДПС, Мінфіну та Кабміну, що потребує значних витрат часу. Водночас організація органів ДПС не повністю збігається з районним поділом – структура відокремлених підрозділів органів ДПС (тобто районного рівня) затверджена наказом ще Державної фіскальної служби України від 12.07.2018 № 445.
Насправді перелік органів, що потребуватимуть реформування, – набагато довший. Однак навіть на цих прикладах можна пересвідчитись у серйозності та масштабності потенційної проблеми.
Отже з прийняттям постанови Верховна Рада додала роботи собі та виконавчим органам влади. Сподіватимемось, що ще до прийняття постанови було визначено подальшу долю згаданих державних органів та уповноважених осіб в аспекті меж їхніх повноважень.
Інакше встигнути привести законодавство у відповідність не вистачить часу, і вдала реформа перетвориться на палку в колесах України.
Верховна Рада 17 липня ухвалила постанову «Про утворення та ліквідацію районів» №3650, якою більш ніж втричі скоротила їх кількість. Ліквідовуються наявні 490 районів та утворюються 136 нових.
Як зазначена реформа змінить повноваження державних органів і як може вплинути на діяльність бізнесу, розповів Mind юрист юридичної компанії ESQUIRES Віктор Зальотін.
На перший погляд суто територіальна реформа кардинально змінить підходи до територіальних повноважень державних органів і не тільки. Це може ускладнити як функціонування бізнесу, так і життя пересічних українців.
Пункт 6 постанови зобов’язує Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади привести власні нормативно-правові акти у відповідність до цієї постанови. Тобто у закони України (як такі, що приймаються виключно Верховною Радою) треба вносити зміни окремо, що поки не ініціювалося.Зазначимо той факт, що закон має вищу силу за постанову (навіть постанову Верховної Ради), тому без внесення змін у закони постанова не діятиме.
Якщо ж до 17 жовтня 2020 року (саме три місяці з дати прийняття постанови надано органам виконавчої влади для внесення зміни у свої нормативно-правові акти) жодних змін не внесуть – можемо отримати справжній адміністративний колапс.
Окремо зупинимося на тому, які ризики можна спрогнозувати
Судова системаОсновне джерело регулювання: Закон України «Про судоустрій та статус суддів».
Хто може вносити зміни: Верховна Рада України.
Відповідно до ст. 125 Конституції судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом «Про судоустрій та статус суддів».
Згідно зі ст. 21 цього закону, місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або в місті, або в районі (районах) і місті (містах). Оскільки райони стають більшими – сотні місцевих судів буде ліквідовано, бо два суди на один район законом не передбачено.
У зв’язку з цим законодавцю слід вирішити низку питань:
нормативне оформлення ліквідації судів та переведення суддів або їх звільнення;визначення судів-правонаступників;вирішення долі процесуальних документів, які подавалися в суди, що будуть ліквідовуватися;забезпечення нових та збільшених районних судів приміщеннями та персоналом тощо.Також судоустрій може залишатися в тому самому стані, що й нині. Можемо спрогнозувати два невтішних варіанти:
суди перелаштовують під нове районування без належного законодавчого супроводу – і захистити свої права стане надто складно;судоустрій не змінюється – і в окремих справах цим починають зловживати, паралельно постанова про утворення та ліквідацію районів визнається неконституційною й реформа відміняється.НотаріатОсновне джерело регулювання: Закон України «Про нотаріат».
Хто може вносити зміни: Верховна Рада України.
Відповідно до ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України.
Профільного закону нині немає, а ст. 133 Конституції до системи адміністративно-територіального устрою відносить АР Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища й села.
Традиційно нотаріальним округом обирається район або місто з районним поділом (хоча з 2013 року для таких обмежень немає правових підстав, проте це тема для іншої публікації).
Та ж сама стаття закону зазначає, що в разі зміни адміністративно-територіального поділу України, у результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.
Тобто ще до прийняття постанови територія діяльності нотаріусів була під питанням, тепер же зовсім незрозуміло до якого нотаріуса можна звертатись, аби потім правочин не було визнано недійсним і наскільки часто нотаріуси відмовлятимуть у вчиненні нотаріальних дій на цій підставі.
Державна виконавча службаОсновне джерело регулювання: Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Хто може вносити зміни: Міністерство юстиції України.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:1) Міністерство юстиції України;2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Тобто, якщо Мінюст не внесе зміни у власні нормативно-правові акти щодо системи органів державної виконавчої служби (до речі, як і щодо державних нотаріальних контор), у стягувачів виникнуть складнощі щодо обрання уповноваженого органу державної виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження.
Органи ДержгеокадаструОсновне джерело регулювання: постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру».
Хто може вносити зміни: Кабінет Міністрів України.
Перелік територіальних органів Держгеокадастру, які утворюються (додаток 1 до вищезазначеної постанови Кабміну) вказує на те, що органи Держгеокадастру утворюються за районним поділом України. Якщо Кабмін не внесе зміни в цю систему – можуть виникнути складнощі з реалізацією землевласниками своїх прав.
Податкові органиОсновне джерело регулювання: Положення про Державну податкову службу України.
Хто може вносити зміни: міністр фінансів України.
У підпункті 15 п. 11 Положення про Державну податкову службу України зазначено, що остання вносить міністрові фінансів пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів ДПС.
Тобто переформування податкових органів вимагає співпраці ДПС, Мінфіну та Кабміну, що потребує значних витрат часу. Водночас організація органів ДПС не повністю збігається з районним поділом – структура відокремлених підрозділів органів ДПС (тобто районного рівня) затверджена наказом ще Державної фіскальної служби України від 12.07.2018 № 445.
Насправді перелік органів, що потребуватимуть реформування, – набагато довший. Однак навіть на цих прикладах можна пересвідчитись у серйозності та масштабності потенційної проблеми.
Отже з прийняттям постанови Верховна Рада додала роботи собі та виконавчим органам влади. Сподіватимемось, що ще до прийняття постанови було визначено подальшу долю згаданих державних органів та уповноважених осіб в аспекті меж їхніх повноважень.
Інакше встигнути привести законодавство у відповідність не вистачить часу, і вдала реформа перетвориться на палку в колесах України.