Вже не один рік спостерігаю за виборчими процесами. Дуже неприємно спостерігати за тимчасовими загостреннями таких хвороб, як безмежна «любов» кандидатів до дітей, людей похилого віку, обездолених, страшенне «піклування» за долю міста, філософські роздуми «о міре во всьом мірє», страхи щодо екології і т.ін. От і виборці вже звикли жити від виборів до виборів, чекаючи на «манну небесну» від якогось кандидата.
Але це все лірика, я зрозуміла одне — соціальна сфера насправді мало кого цікавить. Є багато чудових людей у нашому місті які, вкладають всю душу і сили в розвиток цвіту нашої нації — дітей. Чимало добропорядних депутатів які підтримують спорт, культуру, науку на постійній основі, а не від виборів до виборів. І я зрозуміла, де дійсно зможу бути корисною, – це соціальна сфера. Займаючи посаду директора територіального центру соціальної допомоги Соснівського району в м.Черкаси, мені вдалося збагнути, що вся система надання соціальних послуг і соціального захисту, м’яко кажучи, недолуга. Крім багатьох колізій в законі ще й економічна неспроможність нашої держави виконувати свої зобов’язання перед соціально незахищеними категоріями населення. Вивчаючи досвід інших країн, стає зрозумілим, що потрібно кардинально змінювати підхід в сфері надання соціальних послуг населенню як на рівні держави так і змінюючи свідомість самих громадян.
На сьогодні можна окреслити кілька основних моментів:
1. Волонтерство. Волонтерство має бути обов’язком кожного свідомого громадянина, а також стати пропуском до політичної кар’єри. Як приклад , волонтерство в США є обов’язковим мірилом «людських якостей», таким собі квитком у майбутнє. Там для того, щоб збудувати політичну кар’єру або отримати професію лікаря, потрапити до гарного коледжу, отримати стипендію т.ін., потрібно мати стаж волонтерської роботи в будь-якій сфері. І якщо у Вашому резюме стоїть галочка, що є стаж у волонтерській роботі, це означає, що Ви не егоїстичний кар’єрист, не зациклені на грошах і вуаля! Робота Ваша!
2. Адресна допомога від держави. На сьогодні явно порушуються конституційні права і свободи людей, які потребують державної підтримки. Нашим політикам простіше всіх підстригти під один гребінець і надавати віртуальну допомогу у вигляді субсидій і пільг. Ось наприклад, пенсіонери мають пільгу на проїзд у вигляді проїзного документу. Пільговики, які проживають у містах і мають фізичну можливість пересуватись транспортом, використовують свою пільгу, а пенсіонер, який живе все життя в селі і нікуди не їздить, жодної користі від пільги не отримує. Це справедливо? Звісно, що ні! А чому б не надавати адресно, тобто пільгу надавати «живими» грошима кожному в руки? І будь ласка, хочеш — катайся в переповненому міському транспорті, хочеш — купи якусь їжу чи заплати комуналку. Ваші права і свободи у Ваших руках!
3. Чіткий контроль за діяльністю громадських організацій та обєднання їх зусиль, якщо одні й ті самі послуги надаються певній категорії людей з особливими потребами . Сьогодні спостерігається просто бум створення громадських організацій. Часто-густо послуги надаються віртуально на папері, гроші відмиваються в гаманці засновників. Люди без сорому роблять на цьому бізнес. Я за здорову конкуренцію, але у випадку з ГО, конкуренція не завжди «здорова»! Наприклад, в місті Черкаси проводять діяльність кілька громадських організацій, що надають допомогу жінкам, які перемогли рак і їм була проведена операція по видаленню молочної залози. Кожна організація претендує на отримання коштів через міські чи обласні програми, а самі члени даних організацій можуть бути зареєстрованими одночасно в усіх з цих ГО. Тобто, можуть отримувати одні й ті самі послуги з кількох джерел.
В результаті, відбувається не ефективне використанням коштів — хтось отримує багато, а хтось — дірку від бублика. Також кожна програма включає в себе певний бюджет з такими затратними статтями, як заробітна плата керівнику, головному бухгалтеру, представницькі витрати, утримання приміщення та т.ін. На мою думку, краще хай одна організація отримає трішки більше коштів, ніж їх розпорошувати, і надасть якісніші послуги. У нас, нажаль, прикладом високого інтелекту є той, хто зміг вмоститися однією попою на двох стільцях і сміється над тим, хто залишився стояти.
Людоньки, пора вже міняти свідомість, цінності, вчитися мислити іншими критеріями! Хоча разом з тим хочу відмітити, що позитивні зміни відбулися в порівнянні з тим, який стан речей був ще 5 років тому назад. Отже шанси на світле майбутнє у нас ще є! Треба просто працювати в цьому напрямку.
4. Гранти. Велика допомога для виживання соціальної сфери в тяжкий для країни час – це участь в грантових державних та іноземних програмах. Ця практика в усьому світі себе позитивно зарекомендувала. Будь-який конкурс стимулює до активної діяльності, розвитку. Громадські організації змушені писати якісні програми для впровадження в соціальній сфері, обмінюватися досвідом з ГО розвинених країн світу і, головне, — впроваджувати написану програму під контролем грантодавця, що додаткового підвищує якість наданих послуг.
P.S. Хочу наголосити: вище викладене є моєю суб’єктивною думкою, рада буду вислухати кожного хто має іншу позицію. Істина народжується в дискусії)).
Леся Валяєва