Нова українська поліція дещо змінює “правила гри” для водіїв та самих патрульних. Про нововведення у сфері адміністративних порушень правил дорожнього руху та про способи захисту для водіїв розповів адвокат, пише autodriving.net.
У зв’язку з поліцейською реформою в Кодекс про адміністративні правопорушення внесли деякі зміни. Адвокат Вадим Володарський розповів в чому вони полягають, а також, як має діяти водій згідно з новими нормами, аби захистити себе від штрафу.
Будь-яка постанова нової поліції про адміністративне правопорушення щодо водія може бути оскаржена в суді, так само, як і “старих ДАІшників” тож: проблеми Кодексу про адміністративні правопорушення єдині для всіх, — відзначив адвокат.
Адмінпротокол – бути чи не бути
“За словами Володарського, згідно зі статтею 258 КпАП, адмінпротокол не складається за статтями, за якими постанову виносить співробітник поліції. Відноситься це до випадків, коли водіїв штрафують за порушення правил дорожнього руху при їх автофіксації. Частина 5 статті 258 говорить, що якщо особа, щодо якої виноситься постанова, оспорює свою провину, то протокол усе ж складається. Але тут же встановлюється перелік випадків, у яких протокол не складається і в цій ситуації. І в цьому переліку — правопорушення “у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичним режимі”.
У тому числі — але не тільки! Значить, і випадки, коли патрульний зупинив передбачуваного порушника і виносить постанову особисто. Отже, по “водійським статтями” протокол не складається взагалі, навіть якщо провину в порушенні водій заперечує. На перший погляд, здається, що такий порядок погіршує становище водія. По-перше, якщо протокол не складається, то постанову може винести тільки той же співробітник поліції, який виявив порушення. По-друге, саме в протоколі була графа для пояснень особи, яка притягається до відповідальності, тобто тепер водієві навіть своє незадоволення порушенням ніде висловити, — наголосив експерт.
Пастка для поліцейських
Але замість обмеження прав водіїв на захист результат вийшов зворотний, вважає експерт. І звертає увагу на рішення Конституційного Суду України №5-рп / 2015 від 26 травня 2015 року по конституційному поданню Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КпАП України: положення статті 276 КпАП в частині “розгляду справи за місцем правопорушення” потрібно трактувати наступним чином: “за місцем” — значить в рамках відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Але не прямо на дорозі. Цього вже достатньо для того, щоб поставити під сумнів такий порядок винесення постанов поліцейськими, — пояснив адвокат.
Реалізація таких прав людини, як користування правовою допомогою адвоката, перекладача, надання доказів, заяви клопотання також вимагає певного часу. А тому розгляд справи прямо на дорозі і без надання тимчасового інтервалу для реалізації своїх прав є грубим їх порушенням.
І те, й інше вказуємо з посиланням на рішення Конституційного Суду. А це рішення є остаточним і обов’язковим до виконання на всій території України. Це — офіційне тлумачення норми закону, — наголосив експерт, додавши, що при зверненні до суду також можна залучити в якості третьої особи уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Крім того, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства, оскарження постанов про адміністративні правопорушення, винесених посадовими особами різних органів державної влади (у тому числі і поліції) у суді здійснюється відповідачем.
От нехай панове поліцейські і доводять, що порушення вимог закону в частині місця розгляду справи і, особливо, порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, — а винятків з цих прав закон не встановлює — було правомірним, — наголосив адвокат.
Утворилася своєрідна юридична “пастка для поліцейського”, відзначає Володарський: якщо поліцейський все-таки складе адмінпротокол і відправить його на розгляд свого начальства, то прямо порушить вимоги статті 258 КпАП. І вже на цій підставі його дії по складанню протоколу, і винесена в результаті постанова також можуть бути оскаржені.
Адмінпротокол — доказ
Відповідно до статті 251 КпАП, сам адмінпротокол є доказом у справі. Але якщо справа за “поліцейською” статтею, то ніякого протоколу за законом просто немає. А значить — немає одного з основних доказів у справі. Така “гола” постанова буде необґрунтованою якщо вона не підтверджена відеозаписом самого порушення, де також видно, хто був за кермом.
Саме в протоколі, згідно статті 256 КпАП, вказуються і суть правопорушення, і обставини, і дані свідків і потерпілих, якщо вони є. А деякі правопорушення, наприклад, порушення правил проїзду перехресть в частині пріоритету, правил проїзду пішохідних переходів в частині ненадання переваги пішоходам тощо — не можуть бути вчинені за відсутності свідків або потерпілих. Якщо немає даних цих людей, якщо їх не можна викликати до суду, то така постанова тим більше буде необґрунтованою. А за відсутності протоколу зафіксувати дані свідків і потерпілих — буде просто ніде. Відсутність же доказів правопорушення — ще одна підстава скасування постанови судом, — уточнив Володарський.
Таким чином, будь-яка постанова, винесена поліцейськими, буде мати ознаки порушення прав людини, і її можна скасувати в суді. І юридично грамотний водій, що має час ходити по судах, може взагалі не платити штрафів за порушення. Якщо тільки не потрапить на статтю, справа по якій розглядається судом, а не поліцейськими: водіння у нетверезому стані, дорожньо-транспортна пригода, створення аварійної обстановки тощо.
Законодавцем створені умови, при яких суд буде змушений стати на бік грамотного водія, який відстоює свої права і не згоден з постановою. Якщо навіть суддя все це проігнорує, то рішення, винесене не в свою користь, водій може оскаржити в апеляційній і касаційній інстанціях.
Якщо комусь здається, що це дуже погано, то згадаємо, що таке становище стало наслідком якраз спроби максимально обмежити право водіїв на захист. Так що у тих, хто скористався цими можливостями при оскарженні постанови, совість буде чиста незалежно від обґрунтованості звинувачень у порушенні, — зауважив адвокат.
На думку Володарського, законодавцям і розробникам законопроектів слід пам’ятати, що спроби погіршити становище людей, яких в чомусь звинувачують, і розширити можливості держави, часто призводять до зворотного результату, особливо, коли робляться без урахування наслідків