Прихід Хілларі Клінтон на найвищу посаду у США може якісно змінити міжнародну політику США - в тому числі, і стосовно України. Проблема лиш в тому, що за роки президентства Обами демократи втратили надто багато, і цей прихід цілком може й не відбутися.
У минулу неділю довготривала інтрига, пов'язана з наміром Хілларі Клінтон брати участь у електоральних перегонах наступного року, щасливо завершилась - колишня держсекретар і перша леді оголосила про намір боротися за посаду президента Сполучених Штатів Америки.
Від самого початку її штаб поставив амбітну мету зібрати, не більше не менше, 2,5 мільярди доларів на кампанію. Таким чином, витрати на президентську кампанію Клінтон можуть стати рекордом за всю історію передвиборчих перегонів у США. Не зважаючи на подібний фінансовий розмах, Хілларі Клінтон позиціонує себе в першому передвиборному ролику як захисника "маленьких американців", сімейних цінностей та кращої долі кольорового населення країни.
Хілларі Клінтон та дружина мера Нью-Йорка Ширлін МакКрей під час відвідин Центру розвитку дитини у Брукліні, Нью-Йорк
У похід за високою посадою благословив колегу по партії і чинний господар Білого дому. Барак Обама заявив, що "вона була дуже сильним кандидатом у 2008 році. Вона цілком підтримала мене на президентських виборах. Вона була видатним держсекретарем. Вона мій друг. Я думаю, що вона стане чудовим президентом".
Власне, особливого вибору у Обами і не було. При будь-яких розкладах, Хілларі Клінтон виходить переможцем у боротьбі за кандидатство від Демократичної партії - її відрив від найближчих суперників, за даними соціологів, перевищує 20%. Звичайно, до виборів - ще помітно більше року, і ситуація може радикально змінитися, але уявити, за яких умов Клінтон могла б втратити таку перевагу, направду важко. Схоже, демократи це добре розуміють - тому жоден з потенційних внутрішньопартійних суперників і не поспішає оголошувати про початок кампанії. В той же час, приміром, від республіканців вже є три офіційних кандидати.
Натомість бій за власне президентське крісло з суперником з числа республіканців може вийти куди як гарячішим - оскільки вісім років президентства Обами лягли помітним тягарем і на його власний рейтинг, і на рейтинг його партії. Хоча пік падіння - з 80 до 40 відсотків підтримки було пройдено в 2013-му, і зараз спостерігається навіть повільне зростання. Правда, і в цьому випадку шанси Клінтон немалі. Бо, з одного боку, "благословення" чинного президента майже автоматично дає їй підтримку все ще відносно чисельних його прихильників з числа афро - та латиноамериканців. З іншого боку, радикальна і рішуча позиція Клінтон з цілого ряду питань як зовнішньої, так і внутрішньої політики, готовність до жорстких висловлювань і, потенційно - до жорстких справ помітно дистанціює її від свого нерішучого однопартійця із Білого дому. Кілька неприємних історій - на кшталт скандалу зі зберіганням службової переписки на особистому поштовому сервері - навряд чи зашкодять рейтингу Клінтон.
Тому в Республіканській партії, схоже, активно думають навіть не тільки над тим, хто стане найкращим їхнім кандидатом по суті, а хто зможе протистояти конкретно взятій Клінтон.
Сенатор-республіканець Марко Рубіо виступає на 40-ій щорічній конференції політиків-консерваторів
Схоже, головною надією республіканців стане "золотий хлопчик" - 43-річний сенатор-республіканець Марко Рубіо. Прихильник "жорсткого капіталізму" і радикального скорочення податків, Рубіо є фаворитом не тільки найбільш консервативних республіканців. За деякими опитуваннями, його підтримка в рядах рідної партії досягає 50%. Щоправда, плямою на його репутації в якийсь момент стала підтримка легалізації мільйонів нелегальних іммігрантів - від якої він, щоправда, потім відмовився "до моменту, коли кордони США стануть непроникними". Що не завадило йому отримати частку симпатій з боку традиційного електорату демократів. Єдине, що може зіграти на шкоду Рубіо - це його явна схожість з чинним президентом США - теж молодим, теж красномовним, теж нащадком емігрантів, теж яскравим і колоритним на старті - і відверто ніяким в кінці. Проте решту республіканських кандидатів на тлі Рубіо - включно з сином Буша-старшого і братом Буша-молодшого Джебом Бушем виглядають відверто блідо. При тому, попри проукраїнський настрій більшості республіканців, у випадку з Рубіо - а також ще одним кандидатом, Рендом Полом, їхня явно помітна схильність до ізоляціонізму натякають на те, що в україно-росйському конфлікті вони можуть зайняти позицію, далеку від найрішучішої.
При тому обрання Хіларі Клінтон, ймовірно, змінить міжнародну політику США радикальніше, ніж зміна партії при владі. Бо, на відміну від свого попередника, який зробив акцент на прямому вирішенні соціальних проблем американців - і не досягнув у тому особливого успіху, а в зовнішній політиці швидше "гасив пожежі", що дістались йому від попередника у вигляді довгих і безнадійних конфліктів, Клінтон, схоже, збирається по-новому акцентувати глобальну політику США. В якій, схоже, збирається відійти від традиції "реагувати на проблеми" на користь осмислених і масштабних дій, спрямованих на вирішення цих проблем.
При тому путінський режим, поряд з ісламським фундаменталізмом, та, частково, нездоровою мілітаризацією Китаю є головними викликами, відповідь на які шукатиме дипломатія США. І Україна, природно, є одним з ключових пунктів вирішення "російської проблеми".
В глобальній стратегії Вашингтона Київ може стати як лакмусовим папірцем настроїв Кремля, так і опорним пунктом для протидії кремлівській експансії. І заклики Клінтон збільшити фінансову та військову допомогу Україні, а також повпливати на позицію європейців, які "потурають Путіну" і ведуть себе, "як слабаки", явно свідчать про те, що екс-держсекретар має свої плани щодо України.
Проте подібна обізнаність з проблематикою і специфікою україно-російського протистояння має і певний зворотний бік. Бо в разі, якщо Україна не почне реального оздоровлення економіки, а ресурси, призначені для підсилення обороноздатності, будуть каналізовані в традиційні для нашої держави корупційні потоки, Клінтон, на відміну від ЄС, не стане "відкуплятись від української проблеми". На посаді держсекретаря Хілларі Клінтон була змушена спілкуватися з очільниками й урядовцями багатьох корумпованих владних верхівок, і вона добре знає справжню ціну "стійкості" подібних державних формацій в кризових умовах - в тому числі, і військового протистояння. І вкладати обмежені ресурси в явно програшні підприємства однозначно не стане.
Тому, в разі її обрання, Україна, в принципі, цілком може зіграти в новому раунді "великої гри" по вмироворенню Росії. Головне, щоб нас до того моменту ще сприймали як повноцінного гравця.