Сьогодні, 15 лютого, християни східного обряду святкують Стрітення Господнє.
Відзначають його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження. Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей».
В українських традиціях Стрітення називали ще Громницями, або Зимобором. Наші предки вважали, що в цей день зустрічається зима з літом. З цього приводу казали: «Прийшла громниця – зимі половиця», оскільки «В цей день лютий до березня приїхав».
Селяни в цей день, як правило, не працювали. На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Побутувало повір’я, що «громниці» (посвячені свічки) вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарствах і, коли надходила гроза, запалювали, щоб «грім хату не підпалив», а також давали в руки тим, хто помирав, коли читали відхідну. Це, на думку віруючих, значно полегшувало передсмертні муки і очищало людину від гріховних учинків.
Освяченою в цей день водою лікували хворі місця й пристріт – хвороби, викликані «поганим оком». Нею батьки благословляли синів, проводжаючи на війну: «Боже тебе бережи!», сподіваючись на зустріч…
Якщо під вечір на Стрітення потепліло, то вважалося, що літо перемогло, а тому «зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима».
«Коли на громницю півень нап’ється водиці, то на Юрія (6 травня) кінь напасеться травиці».
А як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.