Нещодавно фонд Ізоляція провів панельну дискусію «Від бізнесу до культури: меценатство в Україні», яка підсумовувала проект «Цукрова демократія», що тривав у фонді з 22 вересня по 30 жовтня 2016. На заключній дискусії учасники обговорили історію та сьогодення меценатства та благодійності в Україні і навели ряд цікавих фактів про ці сфери. Platfor.ma записала найцікавіше.
Учасниками заключної дискусії стали директорка Українського форуму благодійників Анна Гулевська-Черниш; голова центру «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» Марина Саприкіна; директорка Благодійного фонду «Мистецький Арсенал» Ольга Вієру; куратор, письменник Олександр Михед; та бізнесмен, засновник компанії Sicore і СЕО компанії Stepanov Ігор Степанов. Модерувала зустріч Тетяна Філевська, координаторка проектів фонду Ізоляція.
Розпочала бесіду Анна Гулевська-Черниш, яка зазначила, що у 2015 році в Україні було зареєстровано понад 15 тис. благодійних організацій, з яких звітували про свою діяльність 9160 фондів та організацій на загальну суму в 9 млрд грн. Це є значно більшим показником, ніж у попередні роки, і свідчить про пожвавлення благодійного середовища у країні.
Важко точно сказати, на що було використано ці гроші, однак за власним рейтингом УФБ, майже 70% всіх витрат ідуть на сферу здоров’я та підтримку незахищених верств населення (зокрема, внутрішньо переміщених осіб). Наступні місця у рейтингу посідають економічний розвиток громад, освіта та наука, натомість культура знаходиться на останній сходинці за кількістю благодійних коштів, вкладених у цю сферу (2-3%). За словами Гулевської-Черниш, така ситуація не кардинально відрізняється від світових тенденцій: за показниками Forbes, у галузь здоров’я вкладається 60% грошей благодійників світу, а культура традиційно знаходиться внизу списку. Для культурних інституцій такий стан речей означає потребу в постійному пошуку способів мотивувати благодійників, заохочуючи їх вкладати гроші в інші галузі, окрім соціального захисту.
Позитивним явищем є те, що українці останніми роками почали жертвувати набагато більше: якщо у 2012-2013 роках благодійні внески робили лише 21% українців – у розмірі в середньому $5 на рік – то в 2014 цей показник стрибнув до 71% та суми в $100 на рік. І хоча в 2015 році статистика дещо впала (55%), можна констатувати, що благодійність в країні рухається вперед.
Ольга Вієру, відповідаючи на питання, чи може сьогодні існувати культурна інституція без підтримки бізнесу, відповіла, що в українських реаліях переважно так і відбувається, причому проблема полягає не лише у низькому рівні зацікавленості з боку бізнесу, але й у браку довіри до меценатства культури в українському суспільстві та повній відсутності стимуляції меценатства з боку держави. Традиція меценатства, що існувала в Україні, була перервана на 70 років радянської влади, і цю ситуацію неможливо змінити за рік. У США кошти меценатів складають 70% від усіх грошей, які вкладаються у розвиток культури. У паризькому Луврі суми меценатських внесків дорівнюють сумі надходжень від продажу квитків і сувенірів.
На заході також розповсюджена практика платного членства у музеях та інших культурних інституціях: так, у клубі того ж таки Лувра понад 60 тис. членів. Відомий випадок, коли Лувр вирішив придбати з приватної колекції роботу Лукаса Кранаха старшого «Три грації» за 4 млн євро, і для того, щоб зібрати останній мільйон з необхідної суми, оголосив краудфандингову кампанію. Усього за три місяці музею вдалося зібрати потрібну суму, отримавши внески від 7200 приватних донорів (у розмірі від 1 до 40 тис. євро) та десяти корпорацій. Це свідчить про розповсюджену на заході практику підтримки культурних інституцій не лише з боку заможних людей, але й широкого загалу. Таке можливо й в Україні, якщо до цього прагнути.
Мистецький Арсенал також створив клубну систему, але за словами Ольги Вієру, справді дієвою вона стане лише тоді, коли почне працювати в усіх музеях України, і люди зрозуміють, що це нормальна практика. Важливо, щоб подібні кроки не були поодинокими. В Україні конче потрібна довіра, співпраця між культурними інституціями, взаємна підтримка з поширення інформації, проведення рейтингів. Необхідно провокувати інтерес ЗМІ до питань меценатства та підтримки культури, а також провадити законодавчі ініціативи, спрямовані на стимулювання меценатства, як це робиться на заході.
Система пільг для меценатів в Україні існувала ще у царські часи, коли за великі пожертви давали титули, і це було не останнім аргументом для багатьох благодійників виділяти кошти на гуманітарні та культурні потреби. Сьогодні в українському суспільстві необхідно культивувати повагу до меценатів.
Марина Саприкіна наголосила на тому, що тема корпоративної соціальної відповідальності є дуже актуальною, однак не надто популярною серед бізнесу. Варто розділяти благодійність та корпоративну соціальну відповідальність (КСВ) бізнесу, яка є корпоративною стратегією та складається з семи сфер, починаючи з корпоративного управління та закінчуючи розвитком та залученням громад.
Саме до цієї останньої сфери належить підтримка культури. За останні роки інвестиції у КСВ з боку бізнесу впали, і відбулося це на фоні посилення благодійності з боку приватних осіб. Бізнес не використовує потенціал культури, а культура не використовує потенціал бізнесу. Це означає, що у суспільстві необхідно виховувати певну культуру ставлення до бізнесу та прагнути до залучення бізнес-спільноти до культурних ініціатив.
Олександр Михед та Ігор Степанов презентували соціальний арт-проект «Втілюючи місію. Мистецтво і бізнес». Проект відштовхується від констатації того, що існує величезний розрив між тим, як компанії позиціонують себе на ринку, та тим, як їх насправді бачать люди. Це викликає потребу в медіації, і посередником між бізнесом та споживачами може ставати митець, який виступає як очима суспільства, так і ретранслятором образу, створюваного компанією. Проект «Втілюючи місію» передусім про відповідальність, яку бізнес несе за свої меседжі, а також про соціальну відповідальність кожної компанії перед суспільством.
До проекту долучилося 20 компаній – лідерів українського ринку в різних галузях. Спільно з куратором проекту CEO та засновники цих компаній формулюють суть своєї діяльності, її місію та цінності, і надалі визначається сучасний український митець, який повинен втілити ці ідеї у вигляді твору мистецтва. У результаті на виставці, що відкриється 1 грудня в галереї M17, буде презентовано ці мистецькі роботи, які йдуть значно далі за інтерпретацію логотипів компаній і натомість досліджують смисли, концепції та місії, які бізнес представляє у суспільстві.