Співробітники Університету Осло в Норвегії провели дослідження неординарних мов різних народів.
Вчені дійшли до висновку, що найдивнішою для вивчення є мова пірахан, яку використовують жителі амазонських джунглів Бразилії, пишуть vistanews.
Команда вчених під керівництвом професора Рольфа Тейла взяли за основу роботу Деніела Еверетта, що жив з народом пірахан. Їхня мова значно відрізняється від норвезької та англійської, а сама вимова характерна безліччю свистячих звуків.
Члени племені насвистують один одному різні послання, що відрізняються за тональністю і мелодією. Вибір саме такого способу спілкування визначено тим, що звуки поширюються на далекі відстані, а це допомагає знайти правильний напрямок, аби не заблукати в джунглях.
Свистячі звуки можуть використовуватися також на полюванні, як спосіб перехитрити здобич. У мові пірахан відсутні поняття про рекурсії і числа, та це не дивно, адже цей народ живе невеликими групами, що налічують близько 350 осіб.
Дієслова в незвичній мові не сполучаються ні з майбутнім, ні з минулим часом, а іменники не бувають у множині або однині – для племені визначальне значення має лише контекст сказаної фрази.