Протягом десятиліть нас переконували, що «українські націоналісти були вірними прислужниками фашистів, беручи участь у спільних з есесівцями каральних акціях». Та голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович аргументовано це заперечує.
— Після того як у Львові, 30 червня 1941 року, було проголошено незалежність України, відразу почалися переслідування націоналістів. Наприклад, Бандеру гестапо заарештувало 5 липня, помістивши його згодом у камеру-одиночку концтабору Заксенгаузен. Там він пробув до вересня 1944 року і лише в лютому 1945-го, вже перебуваючи під домашнім арештом, зумів утекти…
Комуністичні ідеологи, говорячи про негідників-націоналістів, здебільшого посилалися на міфічні документи. А ось про те, що українські націоналісти намагалися побудувати незалежну Українську державу, воліли мовчати. Генерал СС Г. Бергер, який проводив з Бандерою «індивідуальну роботу», написав у своєму щоденнику:
«Бандера — це незручний, упертий і фанатичний слов’янин. Ідеї створення Української держави відданий до останнього. Німців ненавидить так само, як і більшовиків».
Одразу після закінчення Другої світової війни радянська влада взялася за українських повстанців. До акцій проти них, окрім військ НКВС, залучалися і частини Радянської армії: лише з грудня 1945-го по лютий 1946 року проти них провели понад 15 тисяч каральних операцій. При цьому каральні органи не гребували методами. Наприклад, застосовували фальшиві загони УПА: 1945-го діяло 156 таких «загонів». Чекісти, переодягнені у повстанців, усіляко знущалися над селянами, щоб викликати лють на їхню адресу і бажання помсти. За спогадами людей, яким довелося «познайомитися» з такими «повстанцями», ті навіть розстрілювали селян, в тому числі дітей.
— Попри всі намагання спецслужб викликати у людей відразу до УПА, місцеве населення у своїй більшості активно її підтримувало, — наголошує Герой України Юрій Шухевич — син головного командира УПА Романа Шухевича. Без такої підтримки цей дійсно народний визвольний рух не зміг би так довго існувати. Каральна система СРСР жорстоко розправлялася з тими, хто допомагав повстанцям. Особливо — з членами родин воїнів УПА, піддаючи їх жорстоким катуванням, які можна порівняти хіба що з тими, яких зазнавали партизани та підпільники у катівнях німецького гестапо.
До речі, вся родина пана Юрія теж зазнала переслідувань, а він сам провів у таборах кілька десятків років, втративши зір…
Радянська влада кілька разів закликала повстанців скласти зброю, гарантуючи, що жоден з них не зазнає утисків. Багато хто повірив цим солодким обіцянкам і… опинився на Колимі чи в інших, не менш «екзотичних» місцях. За свідченням очевидців, перша організована хвиля опору в сталінських концтаборах почалася саме від моменту прибуття туди повстанців. Ось що писав у «Архіпелазі ГУЛАГ» Олександр Солженіцин:
«Молоді, сильні хлопці (вояки УПА — Авт.), взяті просто з партизанської стежки, вони … роздивилися, жахнулися від побаченого рабства, яке панувало у таборах. І потягнулися до ножа, швидко приборкавши «авторитетів».
Результатом хвилі масових бунтів, що прокотилася таборами Сибіру та Середньої Азії, стало пом’якшення режиму, припинення терору карних злочинців проти політичних в’язнів, міжнародний розголос, а також пробудження людської гідності у затероризованих режимом «зеків».
УПА воювала на два фронти
Українська повстанська армія змушена була воювати на два фронти: проти радянських військ та гітлерівських. Адже Сталін і Гітлер були найлютішими їхніми ворогами. Наведемо окремі приклади того, як УПА наближала перемогу над фашизмом. Перша велика антигітлерівська акція УПА відбулася у січні 1943 року — напад на колону поліції. Фашисти у відповідь захопили заручників з числа мирних громадян, яких помістили до в’язниці. Потім повстанці здійснили напад на селище Володимирець і звільнили його. Таким був початок кривавої боротьби з нацизмом. Улітку 1943 року гітлерівці розгорнули проти УПА масштабні бойові операції, в яких було задіяно 10 тис. німецьких і польських поліцаїв та жандармів, 10 батальйонів мотопіхоти з артилерією, 50 танків і бронемашин, 27 літаків та 5 бронепоїздів. Однак це їм не допомогло. Лише впродовж липня-серпня УПА здійснила 686 атак на ворожі гарнізони, 1716 диверсій на залізниці, 270 нападів на господарські об’єкти. Під час боїв і сутичок з окупантами у червні-вересні 1943 року загинули 1237 українських повстанців і понад 3000 гітлерівців. Свідомо чи ні, але українським бійцям вдалося відтягнути на себе значну частину гітлерівських військ, що дало можливість призупинити наступ фашистів.
Так, у вересні 1943 року в триденних боях з гітлерівцями повстанці знищили понад 500 окупантів.
Після цього вони здійснили рейд Житомирщиною, Вінниччиною, Київщиною, знешкодивши понад тисячу ворожих солдатів. Вони зуміли навіть знищити генерала СС Віктора Лютце, який був довіреною особою Адольфа Гітлера…
На початку літа 1943-го бійці УПА контролювали значні території, на яких проживали понад 4 мільйони людей. А восени того ж року географія дій УПА значно розширилася, охопивши, окрім Галичини, Вінницьку, Житомирську та Київську області.
15 серпня 1943 року командування УПА оголосило себе єдиною законною владою на всіх визволених від гітлерівців територіях України, де почало впроваджувати місцеве самоврядування, вирішувати земельне питання, створювати грошову систему, вводити загальну освіту шкільної молоді тощо.
Останнє бойове зіткнення УПА з фашистами відбулося в Карпатах біля райцентру Сколів у липні 1944-го.
Втрати Німеччини, яких вона зазнала від Червоної армії та УПА, порівнювати не можна. Але не варто забувати, за яких надскладних умов діяли повстанці: зброю добували у ворога, продуктами харчування їх забезпечувало місцеве населення. А протистояли їм як вояки вермахту, так і воїни Червоної армії, а також радянські партизани. Адже їм було наказано «знищувати українських буржуазних націоналістів — прислужників Гітлера». Втім, якщо порівнювати втрати гітлерівців, яких вони зазнали від УПА і від інших партизанських рухів, зокрема радянського, польського, французького, то внесок Української повстанської армії є досить вагомим у перемогу над німецьким нацизмом у роки Другої світової війни.
Десять фактів про УПА
- Перші загони УПА під назвою «Поліська Січ» були створені отаманом Тарасом Бульбою.
- Повстанці воювали як проти більшовиків, так і проти гітлерівців. Одним із головних видів їхньої діяльності була пропаганда: в підпільних типографіях друкувалися сотні тисяч листівок антирадянського змісту.
- Герой України Юрій Шухевич, син головнокомандувача УПА Романа Шухевича, сьогодні є народним депутатом України, бере активну участь у створенні законопроектів. Завдяки його діяльності колишні повстанці отримали нарешті статус борців за Незалежність України.
- Вік більшості членів УПА становив 20–25 років. За походженням вони були здебільшого селянами.
- Назва «бандерівці» походить від прізвища Степана Бандери. Цей термін вживався у негативному значенні радянською пропагандою, а сьогодні застосовується російською. Українці вживають його для означення націоналістично орієнтованих людей або у жартівливому значенні, висміюючи пропаганду.
- У повстанців існувала власна грошова одиниця — бофон. Нею здебільшого розраховувалися з місцевим населенням за продукти харчування.
- У лавах УПА не було місця пиякам: вживання алкоголю без дозволу командира каралося розстрілом.
- Серед бандерівців було близько 3 тисяч євреїв, що свідчить про абсурдність тверджень про повстанців як нацистів.
- Повстанці були зазвичай добре нагодовані та мали достатньо продуктових запасів, оскільки їх активно підтримувало місцеве населення. За це людей переслідував НКВС.
- З 1943-го по 1950 рік головним командиром УПА був Роман Шухевич, а після його вбивства співробітниками НКВС — Василь Кук, якого заарештували 1954-го.
Сергій ЗЯТЬЄВ