За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі на лямбліоз щорічно хворіє близько 500 млн. осіб. В Україні рівень захворюваності населення на лямбліоз залишається на високому рівні і цей показник перевищує у порівнянні з провідними країнами Європи в десятки разів, попереджають у Держсанепідслужбі у Черкаській області.
В Черкаській області за І півріччя поточного року зареєстровано 116 випадків лямбліозу (м. Черкаси, м. Сміла, м. Умань, Драбівський, Звенигородський, Золотоніський, Канівський, Маньківський, Христинівський, Чигиринський, Чорнобаївський райони), 75 % захворілих становлять діти.
Що ж це за хвороба?
Лямбліоз – паразитарне захворювання, яке характеризується головним чином порушенням функції кишок та інших відділів травної системи, а також загального стану організму.
Збудник вперше був виявлений Д. Ф. Лямблем у 1859 році в фекаліях дітей, які страждали на діарею. Існує дві форми збудника: вегетативна і цисти (тимчасова форма існування одноклітинного організму). Вегетативна лямблія має вид груші розміром 8-18 мкм в довжину та 5-10 мкм в ширину. Передня частина має присмоктувальний диск, за допомогою якого лямблії прикріплюються до внутрішньої стінки кишки. Їжу всмоктує всією поверхнею тіла, розмножується діленням. Цисти овальної форми розміром до 8-14 х 6-9 мкм. В організмі людини вегетативні лямблії живуть у верхньому відділі тонкої кишки. Кількість їх може досягати більше 1 мільйона особин на 1 см2 поверхні слизової оболонки кишки. Потрапляючи в інші відділи кишок, вегетативні лямблії перетворюються на цисти, які виходять з калом назовні. Цисти лямблій стійкі і можуть зберігатися в зовнішньому середовищі до 66 діб при умові зволоження та температурі 2-60С.
Основним джерелом збудника є хвора людина, а також носії лямблій. Фактори передачі – брудні руки, речі домашнього вжитку, іграшки, продукти харчування та питна вода .
Захворювання проявляється через 5-10 днів. Для розвитку клінічних проявів лямбліозу необхідно всього лише 10 цист лямблій, які потрапили в шлунково-кишковий тракт. Симптоми дуже різноманітні: загальна слабкість, головний біль, поганий сон, роздратованість, знижена працездатність, втрата маси тіла. Та основна ознака – це порушення діяльності шлунково-кишкового тракту, зниження апетиту, нудота, біль в животі, правому підребер’ї, неприємні відчуття в епігастрії, періодичні проноси та закрепи. Часто буває обкладений язик і збільшена болісна печінка. Випорожнення можуть бути напівоформленими, рідкими, часто – пінистими, знебарвленими з наявністю домішок слизу. Вказані порушення співпадають із максимальним виділенням цист.
Розлади функцій кишківника при лямбліозі носять переривчастий характер і можуть тривати до 2 місяців. Потім ознаки захворювання зникають, але через деякий час (1-3 місяці) повертаються. При призначенні хворим протилямбліозної терапії тривалість захворювання складає в середньому 9 днів, а при її відсутності – 30 і більше днів.
Діагностика ґрунтується на скаргах хворого та виявленні у досліджуваному матеріалі (фекалії, вміст дуоденального зондування) цист, а іноді вегетативних форм лямблій. На сьогоднішній день широко застосовується імуноферментний аналіз, тобто серологічна діагностика лямбліозу.
Лабораторну діагностику лямбліозу проводять у клініко-діагностичних лабораторіях лікувально-профілактичних закладів, паразитологічній лабораторії, що мають відповідний дозвіл для проведення цих досліджень. Лікування проводиться, як у стаціонарі, так і амбулаторно в інфекційних відділеннях та лікарнях, КІЗах, поліклінічних відділеннях лікарями-інфекціоністами.
Під час лікування потрібно дотримуватися таких рекомендацій:
– суворо дотримуватися санітарно-гігієнічного режиму;
– дієта з обмеженням вуглеводів.
Профілактика лямбліозу включає в себе суворе дотримання правил особистої гігієни. Прибирання в приміщенні слід проводити лише вологим способом із застосуванням миючих засобів. Обов’язково мити руки після відвідування туалету та перед прийманням їжі, не пити сиру воду, ретельно мити проточною водою овочі та фрукти, ховати харчові продукти від мух.