ДИВОВИЖНІ ПИТАННЯ (нотатки телефоністки) 10-11 грудня 2018 року
10 грудня 2018 року
Туман накрив місто якимось чарівним сонним ковпаком. Продавчиня зранку у магазині дуже заразно позіхала. Ніби ритуал якийсь виконувала. Люди у маршрутці майже всі із заплющеними очима. Контролерка теж спить, але одним оком. А що там з водієм? Ага, пощастило, живий. Їде, але теж позіхає. Везе мене на роботу. Я не позіхаю. Я спостерігаю.
Місто не хоче прокидатися. Місто хоче продовження банкету. Вам і по секрету – в середу обіцяють справжню зиму. Із заметами, проблемами на дорогах, вузенькими витоптаними стежинками на колись широких тротуарах. Із сльозами на очах у травмованих людей. І тільки діти будуть щиро радіти. Нарешті можна буде щось путнє зліпити! І покидатися сніжками! І до школи не ходити!
А я б оце пішла до школи залюбки. Прямо з автобуса отак вийшла і зайшла б до свого класу. Сіла б на своє місце і мовчки слухала вчительку. Хай вона розказує якісь прописні істини. А я буду позіхати. І прокинусь уже в середині весни, а краще у травні, на свій день народження. Квіти, подарунки… Моя зупинка. Приїхали. Вилазь, Ксюшо, з автобусу. Працювати треба!
І вас із понеділком!
Дзинь-дзинь!
- Довідкове бюро. Доброго дня.
Та перестаньте вже позіхати, люди, робочий тиждень настав.
11 грудня 2018 року
Вчора день якось швидко промайнув. Одне, друге, п’яте, двадцяте…. Сутінки, вечір, і … жодного дивовижного питання.
А сьогодні як показились всі. Три лінії одночасно дзилінькають. Скучили за моїми привітними і терплячими відповідями?
Знову я і довідкове аптек, і довідкова автовокзалу, і довідкова міськвиконкому, і «девушка, а на мою фамилию субсидию дали?”…. Я сьогодні за всіх. Я сьогодні шестирука Шива. Чи Шива був чоловіком? От що вівторки роблять із жінкою Шивою. Переживемо.
От про субсидію, звісно ж, не здивували нічим. Слухавку там хронічно ніхто не хоче брати. Може, воно тільки з шістсот шістдесят шостої спроби працює? Або виключно по вихідних? Або до 9-ї та після 18-ї? Все у них там навпаки, мабуть. І робітники їх ходять догори ногами задом-наперед. Кожного дня одні й ті самі гойдалки із пенсіонерами. Може, то хтось спеціально розгойдує?
В інтернет хоч не зазирай! Таке робиться у світі! Та що там у світі? У Черкасах хлопців серед вулиці зупиняють люди у військовому та до військомату везуть. Багато наловили? Оце так в нас почесна служба у лавах рідної армії? А депутати місцеві із тою сесією носяться. 42 людини не можуть зібратися у одному місці! Військові, ви не тих і не там збираєте! Тренуйтесь на наших депутатах.
А люди дивляться на цей безлад і… позіхають. Втомили ви вже своїми негараздами із бюджетом. Коли ви вже навчитеся, що насправді бюджет – це гроші платників податків. Не щось ефемерне, не якась там скриня із золотими піастрами, а наші гроші. І мої, до речі, теж.
Не намагаюсь когось повчати, але ж майте вже совість, депутати.
Ой, скоріше б цей вівторок закінчувався! А то я ще розкажу, як порядок у країні навести.
Ксюху у президенти!
Шуткую. Не бійтеся.
Просто кожен повинен бути людиною. Людиною на своєму місці.
І буде всім щастя.
Хоча б у вівторок.
Просмотров: 2180